Адиктивна поведінка як виявлення кризи ідентичності в психологічній літературі трактується таким чином: вживання алкоголю і наркотиків тимчасово знижує емоційну напруженість, що супроводжує кризу. Коливання у виборі професії, конфлікти з дорослими, поразки при завоюванні статусу серед ровесників — все це викликає у частини юнаків формування негативної «Я-концепції». Вживання психоактивних речовин дозволяє вийти у «віртуальну реальність» своїх потаємних мрій і таким чином розв'язати складні проблеми досягнення ідентичності. У компаніях з груповою психічною залежністю від алкоголю чи наркотиків на новачків здійснюється певний тиск і юнаки з розмитою ідентичністю, як правило, приймають «правила гри» цієї компанії, а юнаки із зрі-лою ідентичністю таку компанію залишають.

Психологічна сутність корекційної роботи з адиктивними юнаками зводиться до формування навичок самоаналізу і таких новоутворень у поведінці, як самокритичність, відмова від егоцентричних вчинків. Щодо пси-хокорекційних заходів з ними, то найбільше зарекомендували себе групові тренінгові заняття. Головні завдання цих занять такі: зростання почуття відповідальності за свою поведінку; розширення часової перспективи, підвищення самооцінки; тренування механізмів подолання потогенних впливів, які різняться у юнаків з акцентуаціями характеру; пошук шляхів більш гармонійних стосунків з родиною.

При відборі в групу враховується наявність у юнака мотивації для зміни цінностей та форм поведінки, фактор сумісності різних типів акцентуацій характеру. Загальна мета психологічних заходів — створення оптимальних умов для корекції порушень поведінки юнака та формування нових цінностей і переконань [22, 43].

Активні спроби дорослих вилучити юнака з «поганої» компанії, вказати на жахливі наслідки вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин, як правило, малоефективні. Як зазначається в монографії А.А. Реан, Я.Л. Коломенского, причина цього явища в тому, що юнака в такому випадку намагаються позбавити соціальної значущості і повернути його в групу, де він переживає емоційний дискомфорт, відчуженість. -'Цей стан у свою чергу пов'язаний зі значною суперечністю між оцінкою цього юнака соціальним оточенням (батьками, вчителями) і його самооцінкою. Ефективний спосіб розв'язання цієї проблеми — не просто змінити звичну компанію адиктивного юнака, блокувати деструктивне спілкування, а надати йому можливість спілкуватися в групі з просоціальною орієнтацією. Головне при цьому, щоб потреби у самосприйманні, сприйманні інших реалізовувалися в нових рольових моделях поведінки, де юнацька дружба, побудова планів-мрій, обговорення проблем сучасного життя, взаємна підтримка обходилися без вживання психоактивних речовин.

Психологічна робота з родиною юнака є важливим компонентом психокорекції адиктивної поведінки. Найбільш важливими завданнями цієї роботи є розвиток і підтримання надії членів сім'ї на позитивний хід лікування, конструктивне сприймання епізодичних «зривів» юнака, а також оптимізація емоційного стану родини. Без виконання цих завдань навіть успішне проходження юнаком психокорекційних заходів буває неефективним. Адиктивна поведінка часто є виявленням реакції емансипації юнака, а також компенсує його важливі потреби, що були блоковані в родині. Таку поведінку можуть несвідомо підтримувати члени родини, які згуртовуються навколо «хворого» чи «покидька», останній стає засобом підвищення стабільності сім'ї. Завдання психолога виявити причини порушень сімейних відносин, що стали одним з чинників адиктивної поведінки і спробувати оптимізувати їх у роботі з членами родини. Суттєву допомогу психологу закладів освіти може надати в цьому процесі соціальний педагог.

Інформаційно-профілактична соціальна робота з формування здорового способу життя дітей та молоді стає найбільш ефектив-ною, коли забезпечена ініціатива, бажання й зацікавленість самих представників молодого покоління брати безпосередню участь у цій діяльності. Однією з найбільш продуктивних методик у цьому аспекті є, як відомо, поширена методика «рівний-рівному». Стосовно тема-тики здорового способу життя вона може бути реалізована завдяки використанню різних форм, зокрема таких, як інтерактивний театр, лекторська група, спікерське бюро, участь у роботі волонтерської школи, мобільного консультаційного пункту тощо.

Обов'язковим етапом такої роботи має бути підготовка учасників проекту з числа дітей і молоді до реалізації відповідних заходів. Вони мають уміти виступати перед аудиторією, розробляти сценарії за-ходів, готувати для них тематичні інформаційні матеріали тощо. Це потребує від організаторів проектів забезпечення від самого початку роботи певних умов, зокрема, розробки методик навчання, залучен-ня до роботи в проекті спеціалістів, які можуть підготувати молодь до роботи і в подальшому допомагати працювати, координувати реалі-зацію проекту.

Молодіжна участь у процесі формування здорового способу жит-тя може стосуватися актуалізації впливу не лише на дитячу та моло-діжну аудиторію. Реалізація соціальних проектів (або окремих за-ходів у межах одного проекту) може бути спрямована на формуван-ня соціальної політики окремого населеного пункту, району, міста шляхом проведення акцій, направлення звернень, інформування дер-жавних службовців, які впливають на прийняття рішень щодо корекції напрямів соціального розвитку. Одним із напрямів пропаганди здо-рового способу життя має стати впровадження соціальної реклами із цієї проблеми та інформування населення. З метою посилення й активізації всіх наявних і потенційних ресурсів у вирішенні цієї про-блеми практики використовують низку досить ефективних форм і методів роботи, багаторазово апробованих у різноманітних проектах, що стосуються формування здорового способу життя. Спільною ри-сою такої діяльності є усвідомлена участь у ній самої молоді.

Отже, підводячи підсумки аналізу накопиченого в світі досвіду проведення ефективних програм профілактики куріння, можна виділити наступні їхні принципи.

1. Програма не носить випереджаючого характеру (як, наприклад, при статевому вихованні). Інформація відповідає на питання і проблеми,