Відомі в Україні форми опіки, піклування та усиновлення не передбачають обов’язкової вимоги щодо підготовки майбутніх усиновлювачів, опікунів, піклувальників до виконання функції по вихованню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

ПС, як одна із форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачає ґрунтовну підготовку потенційних прийомних батьків до виконання обов’язків по вихованню та утриманню цих дітей.

Практика створювання та функціонування ПС в Україні доводить логічність та ефективність співпраці спеціалістів ЦСССДМ та відділів у справах сім’ї та молоді на всіх етапах створення і функціонування сімей. При цьому на кожному етапі навантаження на кожну структуру різне, що має враховуватися при плануванні і реалізації роботи на місцях.

Найбільш доцільним є залучення працівників ЦСССДМ із самого початку – до проведення інформаційної кампанії щодо поширення сімейних форм влаштування, а також до попередньої роботи з кандидатами на створення ПС та ДБСТ. У таблиці 1 схематично показана оптимальна модель створення і функціонування ПС та ДБСТ, яка визначає зміст роботи на кожному етапі [ 37; 22 ].

Таблиця 1

Попередня робота з кандидатами | Юридичне оформлення | Робота з прийомною сім’єю

Інформаційна кампанія | Підготовка документів на сім’ю і дитину | Збір інформації про прийомну дитину

Бесіда з кандидатами на створення ПС | Опікунська рада | План соціального супроводу

Перевірка інформації про сім’ю кандидатів | Розпорядження про створення | Допомога у вирішенні проблем дитини, батьків

Тренінг з підготовки кандидатів | Угода між адміністрацією і батьками | Налагодження співпраці з різними установами

Підбір дитини на влаштування у ПС | Аналіз діяльності ( оцінка ефективності )

Корекція плану соціального супроводу

Інформаційно – ознайомчий етап створення ДБСТ та ПС розпочинається рекламною кампанією, що проводиться за двома напрямами. Перший з них забезпечує формування позитивної громадської думки щодо сімейних форм державної опіки і передбачає дослідження таких завдань:

1) підвищити обізнаність громадськості про інститут прийомної сім’ї, як форму державного влаштування дітей, які позбавлені батьківської опіки ;

2) показати позитивні сторони роботи органів опіки і піклування, центрів соціальних служб для молоді, спеціальних соціальних служб.

Другий напрямок спрямований на залучення кандидатів у прийомні батьки і передбачає досягнення таких завдань :

1) отримати достатньо звернень громадян для набору кандидатів у прийомні батьки ;

надати кандидатам на початковому етапі інформацію щодо умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками [ 24, с.6 ].

Щодо рекламних матеріалів, то їх зміст має містити інформацію для потенційних кандидатів, зокрема щодо наступних етапів процесу. Особлива увага має бути зосереджена на достовірності інформації . Велике значення має те, щоб кандидати із самого початку знали завдання, які стоять перед ними. Інформація щодо діяльності сімей може надаватися в ході проведення конференцій, семінарів, «круглих столів». Також періодично мають надаватися інформаційні матеріали в газетах, журналах, теле – та радіопрограмах, розміщуватися об’яви в установах, організаціях, закладах. Одним із напрямів розповсюдження інформації мають стати тематичні буклети. В інформаційних матеріалах мають висвітлювати такі питання: особливості функціонування ПС; позитивний досвід функціонування таких сімей в Україні; контактні телефони або адреси, за якими мають звернутися бажаючі отримати більш детальну інформацію.

Результатом інформаційної кампанії є звернення громадян, яких зацікавила інформація щодо сімейних форм влаштування дітей – сиріт. Спеціалісти, в свою чергу, повинні володіти інформацією стосовно програми розвитку сімейних форм влаштування. Таким спеціалістом може бути як працівник відділу у справах сім’ї та молоді, так і ЦСССДМ.

Соціальний педагог, який веде попередню роботу з кандидатами на створення ПС має володіти інформацією щодо того :

- що таке ПС як соціальний інститут, чим вона відрізняється від традиційних форм виховання дітей – сиріт ;

- які основні умови до кандидатів;

- хто не може стати кандидатом;

- які розміри і форми матеріальної підтримки дітей, що виховуються у таких сім’ях;

- які документи необхідно підготувати ;

- яких дітей можна взяти на виховання;

- куди можна звернутися з питань опіки усиновлення дітей – сиріт [37;24].

Якщо ж виявилося, що людина не є потенціальним кандидатом у прийомні батьки, її необхідно переадресувати до спеціаліста, який займається питаннями, що турбують клієнта, або ж тактовно відмовити йому у співпраці.

Дуже важливо, щоб інформація про ПС, як альтернативну форму державної опіки над дітьми – сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, надавалася поетапно. При першому контакті важливо, щоб клієнт отримав чіткі відповіді на поставленні запитання і інформацію для подальших роздумів щодо висловленого бажання взяти на виховання дитину – сироту або дитину, позбавлену батьківської опіки. У свою чергу, спеціаліст під час першої бесіди має отримати інформацію про кандидата у прийомні батьки, його сім’ю. Кожна сім’я, яка звернулась до служби з бажанням створити прийомну сім’ю, як правило, розраховує на свої сили в даній справі. Члени сім’ї можуть самі перерахувати свої досягнення, які їм можуть знадобитися. Це і є їхніми ресурсами. Проте кандидати можуть недооцінювати їх обсяг: їх може вистачати ледве на них самих. До служби вони можуть прийти зовсім не тому, що відчувають у собі сили допомогти іншому, а тому, що їхніх сил не вистачає для подолання власних труднощів опанування новим етапом свого сімейного життя. Задача соціального працівника саме в тому, щоб розібратися в основному запиті кандидатів: бажання поділитися ресурсами, чи бажанні їх отримати за «рахунок дитини». Подолати складні професійні ситуації допоможуть досвід роботи в соціальній сфері, спілкування з людьми та професійна підготовка. Проте