Зміст

Вступ………………………………………………………………...3-7

Розділ 1. Взаємодія сім’ї та школи у вихованні та навчанні дітей як історико-педагогічна проблема……………………….…...8-42

1. 1. Сім’я та школа як провідні осередки виховання і навчання в історії зарубіжної педагогіки…………………..………….……………8-18

1. 2. Проблема взаємодії сім’ї та школи як об’єкт дослідження визначних педагогічних і освітніх діячів України …………………19-29

1. 3. Наукова думка сучасності про суть досліджуваної проблеми………………………………………………………………...30-42

Розділ 2. Організаційно-теоретичні основи забезпечення єдності сім’ї та школи в Україні початку ХХІ ст. ………………43-60

2.1. Законодавчо-нормативні документи про відображення взаємодії сім’ї та школи…………………………………………….....43-50

2. 2. Форми роботи взаємодії сім'ї і навчального закладу в навчально-виховному процесі…………………………………………..…………...51-60

Розділ 3. Досвід спільної роботи педагогів та батьків (на прикладі Івано-Франківської загальноосвітньої школи-садка І ступеня №3 із групами цілодобового перебування дітей)……………………………………………………………….……61-75

3. 1. З історії Івано-Франківської загальноосвітньої школи-садка І ступеня №3 із групами цілодобового перебування дітей………...61-63

3. 2. Взаємодія школи-садка з батьками як один із головних видів роботи педагогічного колективу……………………………………...64-75

Висновки…………………………………………………………76-85

Список використаних джерел..……………….………………86-89

Додатки…………………………………………………………..90-95

Вступ

Виховання учня в школі і сім'ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб учителі і батьки об'єднали свої можливості і перейшли до тісної співпраці в організації спільної діяльності з виховання підростаючих поколінь.

Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім'ї, підвищення педагогічної культури батьків та організацію спільної діяльності сім'ї та учнів.

Актуальність проблеми полягає в тому, що соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої країни, потребують термінового перегляду звичних поглядів, установок не лише в області виховання підростаючого покоління, а й у взаємовідносинах усіх ланок системи соціального розвитку особистості. Насамперед, це стосується взаємовідносин школи і сім'ї. Аналіз стану цих взаємин свідчить, що традиційний підхід до виховання підростаючих поколінь через систему взаємовідносин спільних зусиль школи і сім'ї та педагогічного керівництва сімейним вихованням є надзвичайно малоефективним. Причинами такого стану ми вважаємо:

- зникнення або надзвичайно мала увага у відносинах між сім'єю і школою до особистості учня. Адже саме учень є тим основним елементом, який замикає у трикутник систему взаємин сім'ї і школи, вчителів і батьків, надає їй суспільно-педагогічного сенсу і водночас виступає
об'єктивною причиною її виникнення;

- недостатнє вивчення сім'ї як фактора формування особистості, психолого-педагогічних умов родинного виховання, її виховного потенціалу. Сім'я як єдиний виховний організм зі своїм специфічним мікрокліматом залишається поза увагою школи і педагогів;

- недоліки у професійно-педагогічній організації стосунків учителів і батьків, а саме: слабка теоретична і практична підготовка деяких керівників, учителів та вихователів до роботи з батьками, розрив між шкільним і родинним вихованням внаслідок того, що вчитель недостатньо добре знає особливості сучасної сім'ї, а батьки не знають і не сприймають вимог сучасної школи, педагогічні колективи шкіл незавжди вміють активізувати виховні можливості сім'ї, організувати спільну діяльність школи і сім'ї з виховання учнів як набору заходів, які не враховують самої суті процесу виховання — виховної педагогічної взаємодії вихователя і вихованця та їх рівноправності у цьому процесі.

У концепції «Сім'я і родинне виховання» розкриті значення сім'ї в суспільстві, найвищі виховні ідеали сім'ї (пра-ця, духовність, громадянство), досвід національного вихован-ня, провідні напрями та методи сімейного виховання (особитий приклад батьків, вправи і привчання, режим навчання, праці та відпочинку дітей, виконання ними доручень і обов'язків, ігри та ін.).

Особливу увагу слід приділяти вихованню в дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого наро-ду, поваги до людей, піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе, шанобли-вого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, знання свого роду, історії народу.

За-собами сімейного виховання є атмосфера сімейного життя, організація життя дитини в сім'ї, залучення дітей до трудової діяльності, організація дозвілля.

Основними методами виховання дітей у сім'ї є особистий приклад батьків, стимулювання до навчання на повну силу, розвиток здібностей дитини, створення найкращих умов для навчання, самообслуговування та трудова допомога батькам, запобігання негативним впливам мікросередовища.

Особистий батьківський приклад, моральний зразок поведінки батька-матері, інших членів родини забезпечує ідентифікаційне засвоєння моральної мудрості поколінь. Доброчинне суспільне благо, оточення, в якому розвивається дитина, дає неперевершені результати для засвоєння особистістю суспільних моральних норм і правил поведінки. Таке
оточення формує прогресивне суспільство, суспільство яке добивається свого розквіту, довершеності.

Найважливішим тут є турбота, піклування суспільства про розвиток родини, тієї суспільної першоклітинки, яка є при-родним осердям для розвитку моральних почуттів особистості. Задовольняючи разом із молоком матері природну потребу в емоційному контакті з людиною, яка породжує життя організму, безпеку її життєдіяльності, ми піклуємось про міцні корені
живильної речовини для формування безпосереднього потягу дитини надалі й до інших людей, довірливої участі її у взаємодопомозі, доброму ставленні до всього живого й неживого, незаперечному набуванні моральних (статевих, родинних та інших) істин.

Окреслені стратегічні шляхи, що стосуються не тільки виховної діяльності батьків, але й безпосередньої їхньої взаємодії з системою освітніх інституцій держави, визначають підходи до структуризації виховних принципів, цілей, змісту і завдань родинного виховання молодого покоління.

Школа повинна постійно дбати про виховання дітей у сім'ї, у масштабах школи, класу та індивідуально давати бать-кам педагогічну освіту.

Сім'я репрезентує суспільство в цілому, є його мініатюрним відображенням, і виховання у родині є частиною соціального виховання. Але сім'я як учасник соціального виховання має свою специфіку, яка пов'язана з характером взаємовідносин членів родини. Про сучасну родину пишуть і говорять багато. За даними соціологічних опитувань