Руссо формує свою методику навчання. “Не виголошуйте до дитини промов, яких вона не може зрозуміти. Жодних описів, жодної вимоги, жодних метафор..” [40, c.122]. Руссо віддає перевагу тим наукам, в яких можна було б застосовувати таку методику, коли учень не вчить відомості, а сам їх вишукує. Звідси на перше місце висуває він астрономію і географію. В астрономію вводить Еміля, показуючи йому красивий схід Сонця, в географії відправляє Еміля по сусідніх місцевостях, по ріках і горах, з чого Еміль рисує карту. Фізика починається з дослідів, для яких Еміль сам може виготовити прилади. Наголошуючи на необхідності наочності у навчанні, Руссо розуміє під цим саме життя, природу, факти. «Ви хочете навчити дитину географії, відправляєтесь за глобусами, земними і небесними, за картами, скільки інструментів! До чого всі ці уявлення? Чому не показуєте їй насамперед самий предмет, щоб вона знала, про що ви говорите?” [ 39, c.259].

“Пам'ятайте, що завдання моєї освіти не в тому, щоб викласти дитині багато речей, а в тому, щоб допускати в її мозок лише правильні і розумні ідеї” [39, c.259]. Ж.Ж.Руссо з цією метою вважає стан суспільства, відносинами, які склались в Суспільстві. Існує великий розрив між здібностями і бажаннями людей і це робить їх жорстокими, жадібними, користолюбивими, егоїстичними. Кожний намагається побудувати своє благополуччя за рахунок нещастя інших, задовольнити свої бажання за рахунок інших

Завданням морального виховання Руссо вважає виховання людини, яка повинна бути гуманною і людяною. Для цього необхідно виходити з природи людини, з природи дитини. У дитини немає ніяких моральних норм. Моральне виховання слід починати, на думку Руссо в сім’ї із того, в чому найкраще виражено людське. Людина з'являється на світ з однією вродженою пристрастю — любов'ю до самої себе і всі інші пристрасті похідні від основної. Далі слід формувати любов до інших людей, до добра.

Руссо Ж.-Ж. вимагає насамперед виховання добрих почуттів. Засобом цього «виховання серця» є спостереження дитини за картинами людського горя, злиднів, страждань (але, щоб ці картини не були надмірними). Виховання серця досягається не повчаннями а головним чином добрими прикладами батьків та вчителів в першу чергу. По-друге, Руссо вимагає виховання добрих міркувань та намірів. Засоби: вивчення історії в першу чергу біографій великих людей. По-третє, Руссо вимагає розвивати добру волю дитини засобами та вправами, які використовуються в постійній в діяльності, бо добрі справи допомога бідним, захист знедолених.

Новаторський характер мали ідеї Ж.-Ж. Руссо про трудове виховання й навчання. Ручну працю він вважав найважливішим методом виховання. Руссо розробив чітку програму формування особистості, яка передбачала розумове, фізичне, трудове, моральне виховання в сім’ї та школі. Його ідеї поваги до дитини, виховання в праці одержали подальший розвиток у педагогіці, у практиці роботи початкової школи.

Продовжуючи тему спільної діяльності родини та навчального закладу, Я.А. Коменський вказує на те, що моральність насамперед пов'язана насамперед із вихованням мудрості. «Що значить бути мудрим? Це значить знати відмінність речей, скрізь віддавати перевагу добра над злом, кращого над менш добрим, завжди вміти знайти кращі засоби для досягнення благих цілей, мати напоготові необхідні для їх застосування способи. На думку Я. А. Коменського, навіювання любові до мудрості може поступово виховати в учнів високу моральність.

Я.-А. Коменський вносить в педагогіку цілком нове для того часу поняття — виховання в праці. Він вимагає, щоб діти навчились переносити будь-яку чесну працю, щоб вони не стали дармоїдами. І все це необхідно розвивати в дітях ділом, а не за допомогою розмов, у першу чергу в родинному колі, а вже потім – у шкільному, суспільному.

У ряді своїх праць Коменський торкається проблеми методів сімейного морального виховання:

“1) особистий приклад. Позитивні приклади з боку батьків,
вихователів, учителів і товаришів постійно повинні освітлювати
наперед шлях дитини. Значення особистого прикладу у формуванні
моральної свідомості і в поведінці дитини, на думку Коменського,
“величезне ще й тому, що тенденція до наслідування — вроджена риса дитини“ [21, c.133]. Крім особистого, живого прикладу, Коменський визнає і приклади, взяті з історії, але віддає перевагу живим, так як вони діють безпосередніше і сильніше.

Разом з тим, Коменський правильно підмічає, що приклад не дасть бажаних результатів, якщо він не супроводжується живим словом, його поясненням, повчанням;

2) повчання. За Коменським, “повчання, засноване на
свідомості, становить разом з прикладом основний шлях для
створення переконаності — могутнього важеля моральності.
Коменський, враховуючи велику силу і значення слова, вважав, що до особистого прикладу слід приєднувати своєчасні і розумні настанови” [20, c.98]. При цьому він вимагав також, щоб учні грунтовно і послідовно засвоювали найважливіші моральні правила. При цьому він має на увазі правила життя, які допомагають молоді, в основному, в її самовихованні, в її роботі над собою, над своєю особистістю, над своїми характерологічними особливостями, як, наприклад: «Чому і як треба остерігатися заздрощів? Як захистити себе