Незважаючи на те, що Коменський надавав великого значення повчанням, він цілком правильно застерігає, що занадто довгі повчання уму-разуму чи тривалі промови... взагалі не дадуть ніякого результату.

Разом із повчаннями Коменський великого значення надає бесідам морального характеру, казкам, байкам, легендам, художній літературі, диспутам, театральним видовиськам;

“3) вправа. Неодноразово Коменський повторює: доброчесність виховується ділами, а не словами. Треба вправлятися у відповідній моральній діяльності. Що треба знати, того вчаться, пізнаючи; що треба робити, тому вчаться роблячи. Діти навчаться слухняності — слухаючись, стриманості — стримуючись, правдивості — кажучи правду тощо;

4) заохочення. Це цілком закономірно, тим більше, що все педагогічне вчення Я. А. Коменського пронизане духом любові і гуманного ставлення до дитини. Коли учень під керівництвом вчителя подолає трудність, виявить особливі успіхи в навчанні і поведінці, його треба заохочувати похвалою, оцінкою, подарунками тощо. При цьому ласка і заохочення ефективніші тоді, коли вони справедливі. Я.А. Коменський цілком справедливо виступає проти надмірної фамільярності і ласки по відношенню до дитини.

Незважаючи на гуманізм, який характерний для всієї його педагогічної системи, Я.А. Коменський не заперечує педагогічної цінності 5) покарання” [21, c.142]. Я.А. Коменський виділяв два ступені покарання — окрик і різка. Особливо строго карати, на думку Коменського, слід богохульство, впертість, брехню.

Коменський розрізняє проступок, здійснений ненавмисно, від навмисного. В першому не слід застосовувати суворих кар, а в другому — необхідно. Він вимагає застосовування строгих покарань і по відношенню до тих учнів, які без поваги ставляться до старших.

Заслуговує на увагу думка Коменського, що «за поведінку слід карати строгіше, чим за навчання»". У праці «Закони добре організованої школи» Коменський називає вчинки, які допускають тілесні покарання:

“1) відсутність на заняттях під видуманим приводом;

2) порушення честі сварками, бійками, прокляттями, недозволеною дружбою, якщо не допомагають догани;

3) проступки декуріонів (при зауваженнях, нагадуваннях тощо);

4) розповсюдження зневажливого ставлення до законів шкільної дисципліни” [21, c.150].

Разом з тим, слід відзначити, що вчення Коменського про засоби і методи морального виховання не так ретельно розроблені, як теорія навчання. Хибою його висловлювань у галузі морального виховання є відсутність певної теорії моралі, етичної концепції. Розробивши дуже струнко дидактику, Коменський у галузі морального виховання обмежився простим переліком тих рис, які він хотів би розвинути в учнях, списком рецептів, іноді навіть дріб'язкових (наприклад: «Якщо стоїш, то стій прямо і на обох ногах, не на одній, - наче лелека, і не розкарячивши, а злегка звівши коліна»), не об'єднаних керівним принципом, але здебільшого практично доцільних. В питаннях морального виховання Коменський не відрізнявся оригінальністю і глибиною постановки питань. Християнська мораль тяжіла над ним і в цьому питанні його висловлювання мало чим відрізняються від того, що було в звичайних, схоластичних школах.

Отже, в системі шкільної роботи, особливо в справі морального виховання, Коменський надавав величезного значення дисципліні — справності виконанню встановлених порядків.

1. 2. Проблема взаємодії сім’ї та школи як об’єкт дослідження визначних педагогічних і освітніх діячів України

Початок XX століття ознаменував певний ренесанс як зарубіжної, гак і вітчизняної педагогіки. Істотного розвитку набула педагогіка, репрезентована іменами визначних українських учених – С.А.Ананьїна, О.Ф.Музиченка, С.Ф.Русової, В.О. Сухомлинського, К.Д. Ушинського, Я.Ф.Чепіги й ін. У цій когорті педагогів вигідно виріз-няється постать Софії Федорівни Русової.

Великі надії у здійсненні народного виховання педагог покладав на вихователя, діяльність жінки-матері. «Душевне і моральне здоров'я всього людства перебуває в руках жін-ки», — говорив Ушинський [44, Т.2, c.194].

Він, як і інші видатні діячі вітчизняної культу-ри, високо цінував роль учителя. К.Ушинський вважав, що підготовка кадрів для школи є вирішальним фактором у поліпшенні справи нав-чання і виховання, він вимагав від педагога любові до своєї справи і дітей, творчих пошуків нових методів і прийомів у навчанні та вихованні, головною заслугою викладача він вва-жав уміння виховувати своїм предметом. Він радив учителям урізноманітнювати діяльність своїх вихованців на уроці, щоб вони менше стомлювалися. Якщо дитина відчуває труднощі в навчанні, то слід шукати причину в недостатній кількості та якості опрацьованого матеріалу. Перевірку засвоєння дитиною вивченого матеріалу він вважав як головне зав-дання дидактики. Немало мудрих порад і рекомендацій дав К. Ушинський у своїх працях щодо педагогічного такту. Без педагогічного такту вчитель ніколи не буде добрим вихователем-практиком. Він учив не докоряти учням за почуття, що відбилися на обличчі.

Визначаючи мету виховання, він підкреслював вплив мо-рального виховання, ставив його вище розумового — напов-нення голови знаннями і роз'ясненнями.

Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї віт-чизни, до свого народу, чуйне та тепле ставлення до оточую-чих, скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального вихо-вання — це виховне навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших у школі та поза нею, за-охочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг у школі та вдома, обмін думками між учнем і виховате-лем з питань моральних та інше. Усіма цими методами повинен володіти вчитель, виявляючи розумну вимогливість до учнів, не застосовуючи методів фізичного впливу на них.

Мораль формується також у спілкування дитини з дорос-лими і товаришами. Велике значення має приклад дорослих, а також праця. Без особистої праці людина не може йти вперед, тіло, розум і серце вимагають праці. Дітям потрібно пе-редати любов до праці та вміння працювати так, щоб праця приносила їм радість та щастя.

Інші