з такого циклу доходять до свідомості й почуттів юнаків і дівчат, стають їх переконан-нями "лише за тієї умови, якщо в школі навчає жити все: і урок з гуманітарного предмета, на якому майбутні батьки і матері утверджуються в моральному ідеалі; і будь-яка розумова праця, що виховує в майбутнього громадянина наполегливість, силу волі уміння переборювати труднощі; і активна участь у громад-ському, житті, і колективна цілеспрямованість вихованців до гарних, благородних вчинків.
Вчителям-предметникам важливо знайти на уроці необхідний момент для розмови, забезпечити серйозну увагу до цих питань з допомогою специфічних засобів кожного з предметів. Наведемо конкретні приклади. Уроки історії дають багатющий матеріал для:: показу становища жінки, її ролі в суспільстві, ознайомлення з їх поглядами на кохання, шлюб, сім'ю. У процесі'засвоєння знань з історії України учні дізнаються про зміни, яких зазнабала українська сім'я у своєму історичному розвитку, про відносини подружжя, батьків та дітей, про можливості переймання позитивного досвіду взаємовідносин з жйттй минулого української родини.
Методи виховання – це сукупність найбільш загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих, на досягнення цілей виховання сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи які використовуються в процесі формування особистісний якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери й потреб,: для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції та вдосконалення.
Засіб – це той вид діяльності, явище чи предмет, які мо-жуть,, впливати на особистість у певному напрямі. М. Стельмахович розрізняє природні засоби – “слово, фольклор, авторитет батьків, праця, навчання, навколишня природа домашній побут, національні звичаї і традиції, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим дня, література та мистецтво, книга, кіно, театр, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, страйки, фізкультура й спорт, свята, обряди, символи, атрибути, реліквії тощо; надприродні засоби – релігію” [, c.108].
Розрізняють методи, сімейного впливу, залежно від віко-вих особливостей дитини, наприклад, у взаєминах з дітьми дошкільного віку: привчання, вправляння, особистий приклад батьків, пояснення, порада, вимога, єдність вимог батька і, матері, сугестії (навіювання), довіра, повага дитини, заборона, погроза, примушування, покарання, заохочення (подяка, похвала, схвалення, нагорода, подарунок).
Важливими народно-педагогічними методами стимулю-вання, заохочення, спонукання дітей, корекції їх поведінки, на думку В. Костіва є:
“* «створення колективної думки схвалення, аналізу вчинку (поведінки) чи засудження дій дитини;*
заохочення позитивних вчинків, спонукання до них, стимулювання якомога осмисленіших дій школяра;*
збудження інтересу до кінцевого інтересу діяльності, розкриття очікуваної радості від нього;*
формування усвідомленої необхідності заборони негативного, спотвореного та застереження дитини від необачних вчинків;*
напучення і навіювання потреби поводити себе і жити так, щоб одержати схвалення батьків, вчителів, дорослого оточення, однолітків, власної самооцінки;
використання своєрідних і різноманітних народних методів покарання дитини за вчинки різної значущості.
нетрадиційне наставляння з використанням казкових колізій, прикладів, певних паралелей, прийомів тощо (класичним зразком у цьому плані є використання казки В.Сухомлинського «Казка про гуску»).
Важливими є також традиційні народно-педагогічні методи формування суспільної поведінки дитини, нагромадження її життєвого досвіду:*
привчання до сумлінного виконання обов'язків у сім'ї, школі, в оточенні друзів, обов'язків перед суспільством;*
чергування постійних та разових доручень і вправлянь на вироблення певних умінь і навичок;*
практична життєдіяльність дітей у виконанні різноманітних ролей працівника, трудівника, сім'янина;*
дотримання загальноприйнятих норм і традицій укладу життя українців” [19, c.118] тощо.
Своєрідне застосування в умовах сім'ї знаходить і організація методів самовиховання, самовдосконалення особи, що будується на самоаналізі вчинків, самодисципліні, самоконт-ролі, самозастереженні, самопереконанні, самосхваленні, само-зобов'язанні, самоосуді.
На думку В. Костіва, “найголовніший виховний метод у сім'ї – це батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім'ї, батьківський контроль за кожним своїм кроком. У цьому важливу роль відіграє розумне використання часу реального спілкування з дітьми та постійний індивідуальний коректив у .здійсненні виховної програми” [19, Кн.2, с.218].
Важливим методом постає орієнтація сімейних вихова-телів на позитивні риси характеру особистості. Проектування й опора на позитивне в людини має відбуватися на основі постійного вивчення кожної дитини.
А. Макаренко стверджував, що найкращі діти вихову-ються у щасливих батьків. Тому важливим методом є виховання радістю завтрашнього дня, оптимізм, постановка батьками життєрадісних перспектив життєдіяльності своїх дітей.
Правильна організація життя сім'ї і дитини з пильним урахуванням найменших дрібниць, психологічних впливів кожного виховного кроку передбачає врахування мотивів вчинку дитини, розумне поєднання методів словесного впливу з практичною діяльністю вихованців.
Творчі пошуки вчителів-експериментаторів значно попов-нили список використання різноманітних форм і методів прове-дення уроків і позаурочних занять з народознавства, способів активізації дітей. Крім бесід, лекцій, диспутів, обговорення книжних, журнальних статей, фільмів, сюжетно-рольових ігор виправдовують себе такі прийоми, як коментоване читання, ігри, інсценівки, запрошення на уроки подружніх пар; учні пишуть листи своїм майбутнім синам, дочкам, придумують кінець незавершеного речення, оповідання, готують відповіді на запитання своїх однолітків, що порушуються в пресі, порівню-ють і роблять висновки про збіг чи розбіжності у поглядах юнаків і дівчат, учнів і батьків, учнів і молодих людей, що закінчили школу недавно і встигли створити сім'ю. Успіху занять, як свідчать педагоги, сприяють випереджаючі (іноді на 2-3 уроки) завдання. Наприклад, дібрати прислів'я і приказки, уривки з творів, пісні про дружбу, кохання, підготувати рефе-рати на задані теми, провести анкетування тощо. Такі уроки, коли на них широко використовуються матеріали, дібрані самими дітьми, особливо вдаються.
На уроках вчителі початкових класів виробляють поняття значимості сім'ї в житті людини, турботу до батька і матері, дідуся і бабусі,