В.І. Загв'язінський, Ю.К. Чабанський, Н.О. Манченський та ін.).
Найбільш широкі можливості для індивідуалізації навчання маг індивідуальна самостійна робота, яка відбувається на самоті та в індивідуальному темпі. Індивідуалізація тут здійснюється головним чином таким способом, що учням даються не однакові завдання, а завдання, які коригуються в залежності від індивідуальних особливостей учнів, а також шляхом групування учнів всередині класу за різними ознаками.
У процесі застосування індивідуалізованої самостійної роботи в різних ланках процесу навчання виявилися наступні обставини:
1. При підготовці до вивчення матеріалу (вдома чи на уроці) індивідуалізація є необхідною, оскільки попередні знання учнів, як правило, дуже різні. Учні з низьким рівнем початкових знань потребують повторення, а учні з високими початковими знаннями можуть одержати завдання, яке, з погляду тієї чи іншої проблеми, що входить у тему, яка вивчається, успішно інтегрується з наявним фондом попередніх знань учнів з даної теми.
2. При вивченні нової теми необхідно врахувати розходження між учнями
в першу чергу в навчальних уміннях і розумових здібностях. Від цих
властивостей залежить, якої інструкції вони потребують і наскільки складні
завдання їм можна дати для самостійної роботи. У порівнянні з іншими
ланками процесу навчання тут можна менше врахувати розходження в знаннях
учнів. Але це врахування стає актуальним тоді, один з учнів має набагато
ширші початкові знання, ніж його однокласники.
Необхідність індивідуалізації особливо велика під час закріплення,
повторення і застосування знань. В основі індивідуалізації тут лежить різний
темп і різна якість засвоєння. Тому учні потребують закріплення і вправляння
не на однаковому рівні і не в однаковій кількості. У більш сильних учнів в цій
ланці залишається час на виконання додаткових завдань, які розширюють і
поглиблюють їхні знання і вміння.
Особливо великі можливості для індивідуалізації відкриваються в
домашній роботі, яка за своєю сутністю також є самостійною роботою. На
необхідність індивідуалізувати домашні роботи звертали увагу такі вчені, як
Л.В.Коваль, Н. Запереченко та ін.
Диференційовані завдання є давно відомим і ефективним засобом здійснення індивідуального підходу в організації навчальної діяльності. Аналіз таких завдань свідчить, що основа їх диференціювання може бути різною, але, насамперед, це завдання для сильних, середніх і слабких учнів. Для слабких -спрямовані на усунення прогалин у знаннях, для сильних - на поглиблення або розширення знань чи розвиток їх математичної кмітливості. Як правило, диференційовані завдання спрямовані на поєднання загального руху всього класу по шляху опанування нових знань з підтягуванням слабших і безупинним розвитком сильних учнів.
Оскільки в умовах класно-урочного навчання школярі з різними пізнавальними можливостями повинні оволодівати новим матеріалом одночасно, то для диференційованої роботи варто добирати завдання, які передбачають спільну пізнавальну мету чи мають той самий зміст, але відрізняються ступенем складності або мірою допомоги. Остання форма диференціації має певні переваги. Адже відомо, що учні, в тому числі слабко встигаючі, за відповідної допомоги спроможні виконати досить складні завдання.
Особливо доцільне диференціювання завдань у першому класі, адже відмінності між дітьми дуже разючі.
Диференційовані завдання доцільні на різних етапах уроку, насамперед під час підготовки учнів до засвоєння складного нового матеріалу. Основною формою підготовки молодших школярів до вивчення нового навчального матеріалу є диференційовані завдання, спрямовані на ліквідацію прогалин у засвоєнні учнями опорного матеріалу або розширення чи поглиблення знань і вмінь, а також завдання, що формують і стимулюють уміння вчитися.
Актуалізація опорних знань учнів буде тоді вдалою, коли точно окреслено ті питання, які треба відновити в пам'яті дітей, проведено короткочасну перевірочну роботу і за її результатами ліквідовано прогалини за допомогою диференційованих завдань. Такий спосіб доцільний тоді, коли формуються вміння і навички.
На етапі засвоєння нових знань диференційованим може бути пропої первинного сприймання і первинного закріплення.
Найбільш широкі можливості має диференціювання навчальних завдані. на етапі закріплення і застосування знань. Тут доцільні різні способи диференціювання, які дають змогу точніше врахувати, що різним групам дітей потрібне різне за часом і складністю навантаження.
Найдоцільнішими є такі способи диференціювання навчальних завдань:
1. Зміст завдань однаковий для всього класу, але для сильних учнів:
А) зменшено час виконання;
Б) збільшено обсяг завдань;
В) ускладнено способи виконання.
2. На одному етапі навчання (переважно під час закріплення) різним
групам дітей пропонують різні за складністю завдання. Наприклад, у процесі закріплення правила про порядок арифметичних дій завдання можна диференціювати, запропонувавши сильним учням картку 1, середнім – картку 2, слабким - картку 3.
Картка 1
Вставте пропущені знаки дій, використовуючи при потребі дужки:
32...5...3 = 16 36...20...4 = 64
36...20...4 = 31 45...12...4 = 15
Картка 2
Заповніть вирази, знайдіть їх значення:
До числа 41 додати добуток чисел 5 і 6. Добуток чисел 6 і 4 зменшити у 8 разів. Частку чисел 90 і 15 збільшити у 3 рази.
Картка З
Прочитайте вирази, визначте порядок дій, знайдіть значення:
27 + 48 70-49 94-18+15
(9-3)6 (87-77)1 32:45
Спільне завдання для всього класу, а для слабких дітей - допоміжні матеріали, що полегшують його використання (зразок, таблиця, відповідь, схема).
За ступенем обов'язковості і регламентованості ми поділяємо завдання на такі види:
Завдання, призначені вчителем. Вони більш за все вивчені дослідни-ками і знайшли широке застосування на практиці. У них вчитель встановлює як
зміст, так і обсяг завдання.
2. Альтернативні, або вибіркові, завдання. Учень повинен зробити вибір
між запропонованими йому завданнями, причому існує обов'язковість вибору.
Згідно з даними, отриманими від учителів, використання вибіркових завдань включає пожвавлення і підвищує інтерес до матеріалу,