Винятково сильні афекти можуть завершитися втратою свідомості і пам’яті. Важлива особливість цього емоційного стану – бурхливість, яскравість його зовнішнього прояву, дуже виразна і різка міміка, пантоміміка (виразні рухи всього тіла), мова, дії. Змістом афекту можуть бути гнів, обурення, відчай, страх, що призводить до паніки та горя. Афективні спалахи можуть виникати і при сильних позитивних емоціях. У стані афекту людина може втратити контроль над своєю поведінкою, однак відповідальність за дії, вчинені в стані афекту, зберігається. До афективних станів більше схильні ті індивіди, які не здатні до самоконтролю та не вміють стримувати себе. Афективність особистості, схильність до бурхливих емоційних проявів залежить не тільки від темпераменту (холерики в цьому відношенні різко відрізняються від флегматиків), але й рівня моральної вихованості людини, що характеризується самовладанням. Інколи трапляються афекти, викликані безтактністю партнера при спілкуванні [4, с.86].

Одним із основних чинників виникнення стресових ситуацій є тривожність людини. Тривожність – індивідуально-психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до переживання стану тривоги при очікуванні несприятливого розвитку подій [28, с.367].

У сучасній психології домінує теорія про природну основу тривожності, яка формується в процесі життя під впливом соціальних і особистісних причин. У дошкільному та молодшому шкільному віці основною причиною тривожності є неправильне, деспотичне ставлення батьків до дитини. У дорослому віці виникнення тривожності можуть спричинити внутрішні конфлікти особистості. Іноді тривожність є показником неблагополучного особистісного розвитку. Вона може бути передвісником неврозу або результатом складної фізичної або психічної травми. Зазвичай тривожність підвищується при нервово-психічних і важких соматичних захворюваннях. Тривожність як психічне явище вперше описав З. Фройд [28, с.367].

Склад психологічних компонентів тривожності не можна вважати цілком визначеним і встановленим. Найбільш стійкі і постійні компоненти цього комплексу: стан емоційної напруги (stress), переживання особистої загрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, заклопотаність, невдоволення собою. Весь цей симптокомплекс володіє одним із основних відмінних ознак темпераменту: від нього залежить динаміка діяльності. Але виявляється він лише в ситуації небезпеки і залежить від мотивів і відносин особистості.

За стабільністю проявів виділяють особистісну і ситуативну (реактивну) тривожність. Особистісна тривожність – це індивідуальна риса особистості людини, яка відображає її схильність до емоційних негативних реакцій на різні життєві ситуації, що несуть у собі загрозу її Я (самооцінці, рівню домагань, ставленню до себе і т.ін.). Ситуативна тривожність – це внутрішній стійкий стан тривожності як поведінкова реакція на певні життєві ситуації [3].

На думку психологів Дмитерко-Карабин Х.М. та Королик Н.В, тривожність більшою мірою притаманна молодим людям, які мають розвинуте почуття власної гідності, відповідальності, обов’язку, підвищену чутливість до власного становища і визнання серед оточуючих. Тривожна особистість переживає постійний невиразний страх, невиразне відчуття загрози. Будь-яка подія сприймається як несприятлива і небезпечна [10, с.13].

Для виокремлення основних шляхів допомоги молодим людям, які переживають стрес, важливе значення має визначення особливостей поведінки молодих людей у стресових ситуаціях. Зокрема, В.Калошин розрізняє такі ознаки стресового стану, як: фізіологічні, психічні, особистісні й медичні. Крім того, будь-який стрес також включає емоційну напругу [13, с.63]. Можна виокремити такі фізіологічні ознаки стресу: ускладнення дихання, частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри, збільшення адреналіну в крові. Психологічними ознаками стресу є: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше – уповільнення розумових реакцій, розсіювання уваги, послаблення функції пам’яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення. Особистісні ознаки стресу включають: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння. Медичними ознаками стресу є: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, головні болі, безсоння.

Зіштовхуючись із екстремальною ситуацією, молода людина відчуває різке зростання емоційної напруги. Вона побоюється, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе їй збитки. У результаті з’являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, якою людина займається. Діяльність дезорганізується: з’являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає невпевненість у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруги, що приводить до великих помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло “втягування” людини в стрес.

Існує ще й інший перелік різних станів, що можуть сигналізувати про наявність в організмі внутрішнього напруження (за В.Калошином):

Якщо людина буде знати ці ознаки стресу, то це допоможе знайти правильний шлях самопізнання, самостійного аналізу стресових реакцій свого організму.

Таким чином, пережиті стресові ситуації спричинюють значний негативний психологічний вплив на фізичне та психологічне здоров’я молоді. Особливо вразливими до стресового впливу є всі системи психологічного і фізіологічного функціонування. Тому посилення здатності молоді протистояти стресові, перемагати його або хоча б зменшувати вплив стресогенних ситуацій є важливою метою психологічного виховання (психопедагогіки).

. Основні причини виникнення стресових станів у юнацькому віці

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. У житті молодої людини стреси відіграють значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я, взаємини з близькими людьми та сім’єю. Стрес є станом надмірно