і батька, оскільки зростають фізичні й емоційні навантаження молодих батьків, пов’язані з порушенням сну і звичайного способу життя, фінансовими витратами, підвищеним напруженням і конфліктами із-за розподілення обов’язків і дотримування порядку. Тому на емоційному рівні молодь відчуває можливо найбільший стрес у своєму житті [30, с.414].
Важкі життєві ситуації: хвороба, смерть близьких людей, труднощі, пережиті близькими, втрата місця навчання або роботи, чи загроза її втрати, стрімкі зміни умов життя та ін.
Відсутність звичних, бажаних соціальних зв’язків, соціальна ізоляція, порушення емоційно значущих міжособистісних відносин.
Виробничі (значні зміни в навчанні, на роботі, труднощі і конфлікти та ін.). Деякі дослідження показують, що молоді люди, які мають цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менш схильні до фізичного перенапруження, ніж ті, що займаються нецікавою роботою. Так само і студенти, які вибрали професію не за власним бажанням, і яким їхня майбутня професія не подобається, будуть відчувати більший стрес, ніж ті, хто навчається за власним бажанням, і яким їхня професія подобається. До виробничих чинників виникнення стресу можна віднести і монотонність у навчальній чи трудовій діяльності, в емоційних контактах.
Переломні етапи життя: одруження, розлучення, народження дітей, початок і закінчення навчання, перехід на нову роботу та ін.
10. Особистісна дисгармонія: внутрішньособистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного Я, кризи розвитку особистості.
11. Незадоволеність матеріальним забезпеченням.
12. Невизначеність або конкретна загроза.
13. Соціальні і соціально-психологічні чинники (безробіття, соціальна незахищеність та ін.) [13, с.62].
Повсякденний стрес складається з дії безлічі стресорів малої сили, звичайних неприємностей у трудовому, навчальному, побутовому і сімейному житті молодої людини. Наслідки цього впливу молодь часто недооцінює. Однак, усе більшого поширення набуває уявлення про те, що багато дрібних неприємностей шкідливіші для здоров’я, ніж рідкі сильні стреси.
Крім того, причини стресової напруги можуть бути обумовлені наступним:
Набагато частіше людині доводиться робити не те, що хотілося б, а те, що потрібно, що входить в її обов’язки.
Молодим людям постійно бракує часу – вони не встигають нічого зробити.
Постійні конфлікти вдома та в сім’ї.
Людину завжди щось або хтось підганяє, вона постійно кудись поспішає.
Відчуття постійної незадоволеності життям.
Молодій людині починає здаватися, що всі оточуючі знаходяться в стані внутрішнього напруження.
Людині майже нічого не подобається.
Виникнення комплексу неповноцінності.
Відсутність людини, з якою можна було б поговорити про свої проблеми, та відсутність бажання.
Людина не відчуває поваги до себе ні вдома, ні на роботі [13, с.62].
Будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стрес, тобто стати стресором. Стресорами можуть бути найрізноманітніші чинники: мікроби і віруси, різні отрути, висока або низька температура навколишнього середовища, травма та ін. Тому саме виникнення і переживання стресу залежить як від об’єктивних, так і від суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки ситуації, зіставлення своїх сил і здібностей з тим, що від неї вимагається і т.д.
На думку О.Осадька, вплив стресору на молоду людину не завжди шкідливий. Він вважав, що існують так звані корисні стреси, які мобілізують внутрішні ресурси людини. Розпочавши боротьбу з негативними природними чи соціальними умовами, людина може переглянути своє попереднє життя і вийти зі стресової ситуації не тільки не втративши здоров’я, а й з новими силами та можливостями. Такий позитивний вплив стресової ситуації на життєві перспективи людини можливий тоді, коли в пошуку нових цілей та можливостей особистість долає внутрішні обмеження та досягає повної самореалізації.
Отже, у рамках психофізіологічного підходу схильність особистості до дистресу, тобто виснаженості як фізичних, так і психічних адаптаційних можливостей, вивчається як даність: якщо в людини наявні генетичні чи психологічні передумови хворобливого реагування на стресогенні впливи середовища, їх можна вивчати та враховувати, але не змінювати. Тому головним завдання профілактики стресових розладів вважається створення можливостей для своєчасної психом’язевої релаксації молодих людей, що зазнають надмірних стресів [26, с.8].
1.3. Особливості реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових ситуацій та наслідки стресу
У певних стресових ситуаціях кожна людина реагує по-різному. Якщо виникають важкі ситуації, проблеми, то реакція на стрес буде гострою з проявами порушення адаптації. У міжнародній класифікації хвороб виділяють кілька адаптивних реакцій на важкий стрес:
Гостра реакція на стрес.
Посттравматичний стресовий розлад.
Розлад адаптації [32, с.20].
Для гострої реакції на стрес характерний вплив медичного чи фізичного стресора. Симптоми виникають відразу після дії стресора (впродовж однієї години). Реакція на гострий стрес поділяється на легку, помірну та важку.
Гострий стрес характеризується відмовою від майбутніх соціальних взаємодій, звуженням уваги, проявами дезорієнтації, виникненням гніву чи словесної агресії, розпачу чи безнадійності, неадекватної чи безцільної гіперактивності, неконтрольованим і надмірним переживанням горя.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає в результаті інтенсивної чи тривалої дії загрозливого чи катастрофічного стресора, що викликає загальний дистрес в будь-якої людини. Для ПТСР властиві:
Стійкі спогади чи “пожвавлення” стресора в нав’язливих ремінісценціях, яскравих спогадах чи частих снах, або повторне переживання горя при впливі обставин, що нагадують чи асоціюються зі стресором.
Людина виявляє фактичне уникнення чи прагнення уникнути обставин, що нагадують або асоціюють зі стресором.
Психогенна амнезія, часткова чи повна щодо важливих аспектів періоду впливу стресора.
Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості чи збудження, представлені наступними ознаками:
а). порушення сну;
б). дратівливість чи вибухи гніву;
в). важкість концентрації уваги;
г). підвищення рівня спостережливості, недовіри;
д). посилення рефлексу чотирихолмія [32].
Зазначені симптоми виникають протягом шести місяців стресогенної ситуації чи наприкінці періоду дії стресу.
Розлад адаптації – це реакція на ідентифікований чинник чи сукупність стрес-чинників. Розвиток симптомів відбувається впродовж тримісячного періоду від початку впливу стресора, що є звичайним типом для людини.
Дезадаптивні прояви можуть містити порушення професійного функціонування