Тип адаптаційного розладу залежить від домінуючих симптомів. До типів адаптаційних розладів належать:

Адаптаційний розлад із тривогою має наступні симптоми: тривога, нервозність, лякливість.

Адаптаційний розлад із депресією містить такі симптоми: депресивний настрій, почуття безнадійності.

Адаптаційний розлад із порушенням поведінки: прогули, вандалізм, легковажна поведінка, невиконання юридичних зобов’язань, протиправна поведінка.

Адаптаційний розлад зі змішаним порушенням емоцій і поведінки: депресія, тривога і порушення поведінки.

Адаптаційний розлад зі змішаними емоційними рисами: різні комбінації емоцій, наприклад, депресії і тривоги.

Адаптаційний розлад із соматичними скаргами: стомлюваність, головний та спинний біль.

Адаптаційний розлад з аутизмом: соціальний аутизм без вираженої депресії чи тривоги.

Адаптаційний розлад із порушенням професійної або навчальної діяльності: змішані тривога і депресія, порушення професійної або навчальної діяльності.

Адаптаційний розлад без додаткових уточнень: повна незгода з діагнозом, негайна дезадаптивна реакція на діагноз [32, с.22].

Симптоми, як правило, не тривають більше шести місяців після припинення дії стресу чи його наслідків, за винятком пролонгованої депресивної реакції. У виникненні реакції на стрес, а також адаптаційних розладів, відіграють велику роль індивідуальна вразливість або стійкість до дії стресу, адаптивні здібності. Про це свідчить той факт, що ці розлади розвиваються не у всіх людей, на яких впливає сильний стрес.

Часто важкі стресові ситуації призводять до негативних наслідків та порушення нормального стану людини, що деструктивно впливає на подальший її розвиток. Розрізняють соматичні, психофізіологічні та особистісні наслідки стресу.

Соматичні й психофізіологічні наслідки стресу. Стресові стани супроводжуються визначеними змінами в організмі. Вплив стресу на організм є індивідуальним. Встановлено, що під час стресу, як правило, виникає напруга в шлунку, ускладнюється дихання, частішають серцеві скорочення, спостерігаються вегетосудинні реакції (почервоніння або збліднення шкіри), розширюються зіниці, напружуються м’язи, підвищується артеріальний тиск, посилюється кровообіг у м’язах, підвищується кількість адреналіну в крові тощо. Позитивний адаптивний зміст цього полягає в тому, що організм готується до стресової ситуації, одержує додаткові сили для її подолання. Відомо, що в стресовій ситуації у людини можуть проявитися нереалізовані адаптивні резервні можливості. Наприклад, одна особа піднімає автомобіль заради порятунку близької людини, інша – не вміючи плавати, рятує дитину, яка тоне тощо.

Сукупність негативних емоцій викликає більш сильні фізіологічні реакції. Тобто вплив стресу на організм може бути і негативним, дезадаптивним. У результаті тривалого стресу підвищується ймовірність виникнення дезадаптивних психосоматичних хвороб, які називають психогенними, тобто «хворобами стресу»: виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонічна хвороба, інсульт, інфаркт міокарда, бронхіальна астма, підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, досить часто з’являються болі (головні, спинні, шлункові), безсоння.

Стрес нерідко стає причиною діабету, глаукоми, пародонтозу. Під час стресу знижується здатність організму людини боротися із захворюваннями. В наш час існує думка, що до 90% усіх захворювань пов’язані зі стресом [32].

Таким чином, під впливом стресу в організмі людини відбуваються зміни, що можуть бути дуже небезпечними для здоров’я. “Хвороби стресу” виникають через невідповідність адаптивних здібностей людини вимогам навколишнього середовища і діяльності.

Особистісні наслідки стресу. У процесі адаптації в умовах стресу формуються нові адаптивні механізми, що регулюють взаємини людини із зовнішніми умовами і формують діапазон стійкості до дії стресорів. Однак доведено, що тривалий чи інтенсивний вплив стресорів може включати декілька форм особистісних змін. Перша форма особистісних змін під час стресу пов’язана з замкнутістю, відособленістю, відчуженням, відчуттям неадекватності, невпевненістю, поганою соціальною пристосованістю, психастенічністю та шизоїдністю. Друга форма характеризує афективні реакції, підвищену чутливість, незадоволеність сформованими взаєминами. Третя форма особистісних змін містить тенденцію до заперечення психологічних конфліктів, оптимізм, товариськість та інші адаптивні властивості. Четверта форма належить до явищ невротичної декомпенсації [32].

Під час тривалого стресу відбуваються також мотиваційні зміни. Це явище одержало назву “стресове інвертування мотивів” і полягає у перебудові значущості мотивів. Ті мотиви, що спонукали до діяльності, починають її гальмувати, а ті, котрі гальмували діяльність, починають її спонукати. У стресових умовах відбувається блокування зовнішніх мотивів діяльності в результаті так званої “стресової інтерналізації особистості”. Стрес змінює продуктивні мотиви, мотиви досягнення на мотиви уникнення та збереження гомеостазу. Замість того, щоб продуктивно працювати, людина починає турбуватися тільки про власне здоров’я. У результаті стресу зростає особистісна тривожність, замкнутість, нерішучість, байдужість.

У такий спосіб тривала чи інтенсивна дія стресових умов погіршує результати діяльності, призводить до порушення міжособистісних відносин, викликає різні зміни в психофізіологічній організації, є причиною неадаптивних особистісних змін, зокрема, емоційної і мотиваційної сфер суб’єкта.

Таким чином, наслідки стресових станів можуть бути як позитивними (стрес мобілізує творчу діяльність особистості, дає можливість зреалізовувати адаптивні резервні можливості тощо), так і негативними (виникнення різних захворювань, тривожність, замкнутість тощо). Важкий стрес може бути причиною розладів адаптації. Тому одним із актуальних завдань профілактики стресу є розвиток адаптивності та стресостійкості.

Висновки до розділу І

Отже, у цьому розділі ми визначили, що стрес – це стан напруженості – сукупність захисних фізіологічних реакцій, що настають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів) [43, с.511]. Тому незалежно від того, чим людина зайнята або що з нею відбувається, завжди є потреба в енергії для підтримки життя, пристосування до постійних нестабільних зовнішніх впливів. Навіть у стані повного розслаблення людина переживає деякий стрес, який пов’язаний із приємними та неприємними переживаннями.

Основними поняттями, які є подібними до стресу, є афект і тривожність. Людина, яка перебуває в стані афекту, водночас