відчуває негативний чи позитивний стрес. Систематичне переживання емоцій страху, тривоги та розвиток особистісної тривожності можуть призвести до виникненню стійких стресових станів, загальної дезадаптації та порушень особистісного розвитку. Найчастіше тривожність підвищується у молодих людей, які мають відхилення у поведінці, у здорових людей, що переживають наслідки психічної травми та при наявності нервово-психічних та соматичних захворюваннях.
Основними причинами виникнення стресових станів серед молоді є емоційні, фізіологічні, інформаційні, фізіологічні, виробничі чинники, а також надмірне навантаження молодих людей, вплив навколишнього середовища та соціально-психологічні чинники. Існує ще багато інших причин, які спричиняють стресові стани у молодих людей і деструктивно впливають на їхній особистісний розвиток.
Таким чином, стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний стан та поведінку молодої людини. Стресові стани, особливо якщо вони часті та тривалі, негативно впливають не тільки на психологічний стан, але й на фізичне здоров’я людини. Але, разом з тим, стреси можуть мобілізувати та стимулювати творчу діяльність особистості.
РОЗДІЛ ІІ.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКИ У СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ МОЛОДІ
2.1. Психологічна діагностика здібностей сучасних юнаків і дівчат до стресостійкості
Стрес – це стан перевантаження нервової системи, внаслідок чого відбувається порушення регуляційних процесів [20, с.166]. Дезорганізація поведінки в стресовому стані пояснюється тим, що сильні збудження кори головного мозку порушують орієнтацію, а отже самоконтроль та панування над собою. З’являються незаплановані дії, імпульсивні реакції, більш чи менш непідвладні людині. Така дезорганізація може мати вигляд спричиненого страхом гальмування діяльності або форми гніву, що виявляється в агресивних діях.
Оптимальній поведінці суб’єктів стресової ситуації сприяє їхня здатність справлятися із стресовими факторами, вірно організовувати свою поведінку в складних ситуаціях взаємодії, контролювати свій емоційний стан, швидко приймати правильні рішення – тобто стресостійкість [7]. Належний рівень стресостійкості дозволяє людині порівняно легко адаптовуватися до стресових ситуаціях, обмежити психологічні витрати. Тому перш, ніж визначати напрями та форми соціально-педагогічної допомоги у стресових ситуаціях, необхідно проаналізувати особливості реагування сучасних юнаків та дівчат на виникнення стресових факторів.
Експериментальне дослідження здійснювалось протягом 2006-2007 рр. Всього у ньому взяло участь 16 учнів 11-го класу загальноосвітньої школи-ліцею №23 та 70 студентів І-ІV курсів Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника в м.Івано-Франківськ. Дана робота проводилася в руслі теоретико-експериментального дослідження здібностей молодої людини до стресостійкості в умовах травматичного стресу.
Дослідження мало на меті проаналізувати прояви психологічних особливостей та закономірностей поведінки сучасної молоді в стресових ситуаціях. Досягнення мети дослідження здійснювалося шляхом перевірки провідної гіпотези, зміст якої міститься в припущенні, що виникненню стесових ситуацій передують різні психологічні та особистісні чинники особистості.
Програма дослідження включала наступні етапи:
- теоретико-аналітичний – тут відбувалася постановка проблеми, визначення мети та завдань дослідження, здійснювалося ознайомлення із станом досліджуваної проблеми у психологічній науці і аналітико-синтетичне вчення її теоретичних напрацювань з окремих аспектів;
- організаційний етап: включає підбір матеріалів для проведення експериментального дослідження;
- етап реалізації експериментального дослідження: включає проведення психодіагностичних процедур серед школярів та студентів вищого навчального закладу;
- підсумково-аналітичний етап – тут відбувалася обробка й систематизація результатів дослідження, виводилися висновки та загальні рекомендації щодо даної проблеми.
Основні завдання експериментального дослідження:
Проаналізувати доцільність та актуальність спеціальної роботи соціальних педагогів щодо підвищення ефективності реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових факторів.
З’ясувати здатність студентської молоді адаптовуватися до стресових ситуацій.
Визначити шляхи оптимізації процесу виходу молодих людей із стресових ситуацій.
З-поміж емпіричних методів дослідження нами були використані спостереження, опитування (бесіди, анкети), тестування. В аналізі особливостей адаптації молодих людей до стресових ситуацій, тривожності з-поміж організаційних методів нами було використано порівняльний метод, за допомогою якого ми мали можливість співставити психологічні здібності до стресостійкості та тривожності юнаків та дівчат, які навчаються у різних освітніх закладах та на різних курсах у вузі.
Для використання поставлених у роботі завдань нами було використано наступні методики:
опитувальник на визначення основних психологічних здібностей студентської молоді до стресових ситуацій (В.І.Розов), призначений для діагностики здібностей успішної адаптації в умовах стресу [33];
методика на визначення рівня особистісної тривожності, призначений для виявлення негативних індивідуальних особливостей людини, що характеризуються сприйняттям ситуацій як загрозливих, небезпечних для самооцінки і самоповаги (Ч.Спілбергера) [8];
Для визначення стресових станів серед студентів вищого навчального закладу ми використали розроблену нами анкету. Анкетування стосувалось таких аспектів:
обізнаності студентів щодо поняття “стресу”;
частоті та тривалості перебування студентів у стресових ситуаціях;
причин, що найбільше впливають на виникнення стресових станів;
рекомендацій щодо запобігання стресу;
дій щодо подолання стресових станів.
Концептуальною основою опитувальника адаптивності до стресу (АС) є дослідження адаптивності як полісистемної властивості інтегральної індивідуальності, як здібності, що включає в себе підсистеми індивідних, особистісних і суб’єктивних властивостей, які забезпечують ефективне соціальне та професійне функціонування в умовах травматичного стресу з мінімальними витратами індивідуальних психофізіологічних ресурсів та збереження психічного та соматичного здоров’я [33, с.60].
Відповідно до сучасних досліджень структура здібностей до адаптації в умовах травматичного стресу включає 8 складових:
управління психофізіологічними станами, сильними емоціями;
управління сном і сновидіннями;
конструктивне й адаптивне мислення;
самоорганізація часу власного життя;
уміння встановлювати і розвивати позитивні підтримуючі міжособистісні стосунки, надавати й приймати емоційну підтримку;
упевненість та асертивна поведінка;
регуляція мимовільних фізіологічних функцій, розвиненість фізичних якостей та уміння досягати та підтримувати оптимального фізичного стану;
оптимізм та почуття гумору.
Відповідно опитувальник АС має 8 основних шкал і одну контрольну шкалу “Неправди”:
1. Шкала “Оп” – шкала оптимістичності.
2. Шкала “СП” – шкала соціальної підтримки.
3. Шкала “АМ” – шкала адаптивного мислення.
4. Шкала “СС” – шкала сну і сновидінь.
5. Шкала “Вп” – шкала впевненості у собі.
6. Шкала “УПФС” – шкала управління психофізіологічним станом.
7. Шкала “СР” – шкала соматичної регуляції.
Шкала