Для визначення рівня особистісної тривожності ми використали методику Ч.Спілбергера [8, с.147]. Дана методика містить бланк із 20 запитаннями, які включають висловлювання як позитивні, так і негативні.

Сумарний показник за шкалою Ч.Спілбергера дозволяє визначити певний рівень тривожності обстежуваних студентів.

Тестування проводилося у формі групового обстеження з використанням тексту опитувальника і спеціального бланка для відповідей досліджуваних.

Тому особливо важливою для молодої людини є здатність пристосовуватися до стресових ситуацій. У зв’язку з цим, ми провели дослідження на виявлення адаптивних здібностей до стресу учнів 11-го класу та студентів І-ІV курсів [31] (Додаток А).

Під час проведення опитувальника АС на визначення рівня розвитку адаптивності до стресу, можна зробити висновки, що більшість учнів 11-го класу та студентів І-ІV курсів мають виражений (56%) та середній (38%) рівень розвитку адаптивності до стресу, що свідчить про здатність студентської молоді пристосовуватися до нових умов середовища та будь-яких несприятливих ситуацій.

Під час проведення опитувальника АС у всіх досліджуваних спостерігалися низькі показники за шкалою самоорганізації часу життя, що свідчить про нездатність молодих людей контролювати і регулювати свої стани, невміння розслабитися в напруженій ситуаціїі, зняти втому. Причиною цього можуть бути занадто великі вимоги суспільства, протиріччя між бажаннями та можливостями, емоційне перевантаження.

Варто зазначити, що у порівнянні із учнями школи-ліцею №23, студенти І-го курсу мають нижчі показники стресостійкості, що може свідчити про більші негативні емоційні переживання, пов’язані із вступом до вищого навчального закладу, зміною умов проживання та більшою відповідальністю за своє життя.

Показники стресостійкості студентів ІІІ-го та ІІ-го курсів свідчать про стабільність життя протягом двох років, тобто період навчання стабілізується, оскільки ніяких важливих змін у житті молодих людей не відбувається. Проте, відсутність змін у навчальному процесі не означає відсутність особистісних чинників, які призводять до стресових ситуацій. Тому твердження про те, що в цей період життя молодих людей стресових станів немає є неправильним, оскільки людина має здатність відчувати, сприймати різні види інформації, що не завжди є позитивним.

Таблиця 2.1.

Порівняльні дані адаптивності до стресу учнів 11-го класу та студентів

І-ІV курсів (у %)

№ | Адаптивність до стресу | 11-й клас

(%) | І-ий курс

(%) | ІІ-ий курс

(%) | ІІІ-ий курс

(%) | ІV-ий курс

(%)

1. | Високий рівень | 0 | 0 | 13 | 7 | 11

2. | Виражений рівень | 87 | 50 | 35 | 36 | 71

3. | Середній рівень | 13 | 50 | 52 | 57 | 18

4. | Низький рівень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Більшість учнів 11-го класу школи-ліцею №23 мають виражений (помірний) рівень розвитку адаптивності до стресу і становить 87% від загальної кількості досліджуваних учнів. Кількість школярів, які мають середній рівень розвитку адаптивності до стресу, становить 13%. Учнів із високим та низьким рівнем розвитку адаптивності до стресу не виявлено (Додаток Д).

Результати проведеного опитування з учнями 11-го класу показали досить низькі показники за такими шкалами як:

1. Шкала самоорганізації часу життя (СЧЖ), що свідчить про невміння учнів раціонально розпоряджатися власним часом, відсутності навичок його планування і управління. Такі школярі беруться за занадто багато справ і мало що з цього виконують вчасно.

2. Шкала соціальної підтримки. Соціальна підтримка – це почуття причетності, прийняття, відчуття того, що тебе люблять, почуття того, що ти потрібний сам по собі, а не тому, що ти можеш щось зробити. Низькі показники за цьою шкалою свідчать про соціальну ізоляцію, слабку соціальну підтримку, самотність, замкнутість учнів.

Такі низькі показники за цими шкалами свідчать про те, що молоді люди, які ще вчаться в школі і проживають вдома (на відміну від студентів, які залишають свій дім) не відчувають відповідальності за своє життя, а покладаються на батьків. Школярі – це молоді люди, які лише вчаться жити дорослим життям, вчаться планувати і визначати пріоритети у своїх справах.

Соціальна ізоляція, самотність, замкнутість школярів характеризується недовірою до людей, що часто є причиною виникнення стресових ситуацій, оскільки немає нікого, кому б можна було довірити свої проблеми, переживання. Молода людина всі ці негативні емоції переживає на самоті. На противагу цьому, психологи радять більше довіряти людям, спілкуватись з іншими людьми, друзями, родичами.

Досить високі результати спостерігаються за такими шкалами як шкала сну і сновидінь (СС) та шкала адаптивності мислення (АМ) – це свідчить про розвинуті у школярів навички оптимізації і нормалізації сну, про усвідомленість, самоконтроль, здатність дистанціюватись від травматичних подій, що призводить до усунення стресової симптоматики.

В загальному, всі показники обстежених школярів є середніми. Тому можна стверджувати, що більшість учнів у складних, неординарних ситуаціях вміють адаптуватися і знайти більш-менш оптимальніший вихід із різноматнітніх життєвих проблеми.

Результати проведеного опитувальники АС (адаптивності до стресу) студентів І-го курсу педагогічного інституту дозволили виокремити такі показники: 50% від загальної кількості студентів І-го курсу мають середній рівень розвитку адаптивності до стресу; 50% – виражений (помірний) рівень (Додаток Д).

Результати проведеного опитувальника АС зі студентами І-го курсу показали досить низькі показники за такими шкалами як:

1. Шкала самоорганізації часу життя (СЧЖ), що свідчить про невміння студентів-початківців правильно організовувати свій вільний час і управляти ним.

2. Шкала впевненості у собі (Вп) – свідчить про тривожність, сором’язливість, відсутність соціальних навичок, нездатність відкрито виражати свої думки і почуття. Низькі показники за цією шкалою пояснюється тим, що молоді люди змінюють обстановку проживання і змінюється коло спілкування, тому