гратися іграшками, звертати увагу на суттєві речі, осмислювати їх, розмовляти, правильно реагувати на різні явища? Звичайно ті діти, які розвиваються нормально.
Відомо, що в деяких країнах діти з особливими потребами навчаються разом із здоровими дітьми, перебуваючи в одному класі (Німеччина). Але при цьому ними опікуються спеціальні педагоги, вихователі, які присутні тут же у класі.
Шляхи інтеграції дітей з особливими потребами в суспільство існують. Одним із них може бути навчання здорових дітей і дітей з відхиленнями в розвитку в тих самих школах, але в різних класах. У такому разі зберігатимуться умови для спеціального корекційного навчання дітей з відхиленнями в розвитку. Вони навчатимуться за своїми підручниками, програмами. Але в позаурочний час перебуватимуть разом з однолітками, разом готуватимуться до свята тощо. Важливо підготувати школярів бесідами, розповідями про дітей з особливими потребами, а головне – довести, якими добрими, лагідними вони бувають, які хороші майстри виходять із них.
Особливої уваги для інтеграції в суспільство потребують випускники допоміжних шкіл. Сьогодні такі юнаки та дівчата змушені залишатися вдома, бо на роботу їх ніде не беруть. Їхня доля тяжка: через свої особливості вони не читають книжок; ті трудові навички, яких вони набули у школі, швидко зникають, бо діти ними не користуються; здорові підлітки з ними не дружать, тому вони стають безпорадними утриманцями батьків, не здатними до самостійного життя. Завдання держави – піклуватись про осіб з особливими потребами не лише в період їхнього навчання, а й після закінчення школи.
Зараз у Києві є вдалий досвід інтеграції дітей з проблемами психічного розвитку в суспільство. Це досвід Благодійного товариства інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю “Джерела”, створеного Р.Кравченко [9, с.60].
Створення безперешкодного середовища для життєдіяльності дітей з особливими потребами. Будь-яка держава, соціальна політика якої спрямована на за-хист та реабілітацію інвалідів, вживає заходів до подолання бар'єрів, що перешкоджають створенню сприятливого середови-ща для життєдіяльності інвалідів. До таких заходів належить роз-роблення стандартів та прийняття законодавчих актів, спрямова-них на забезпечення доступу до об'єктів суспільного користу-вання. Це можуть бути житлові приміщення, будинки, громадсь-кий транспорт та інші об'єкти.
Початок зміни середовища з урахуванням потреб інвалідів по-кладено з набранням чинності Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який містить в статтях 27, 28, 30 норми щодо зобов'язань органів державної влади та управління, підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форми власності і господарювання) створювати умови для безпе-решкодного доступу інвалідів до житлових, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах. Планування і забудова насе-лених пунктів, формування житлових районів, розроблення і прийняття проектних рішень, будівництво і реконструкція бу-динків, споруд та їх комплексів без пристосування для викорис-тання інвалідами не допускається.
Існуюча нормативно-методична база достатня для створення відповідних умов доступу зазначених груп населення до об'єктів житлово-цивільного призначення, але відсутній чіткий механізм її реалізації.
За останні роки Державним комітетом будівництва, архітекту-ри та житлової політики розроблено державні будівельні норми «Громадські санітарно-гігієнічні стандарти соціального жит-ла» тощо, проводиться підготовча робота щодо розроблення у 2003—2004 роках державних будівельних норм «Заклади соціаль-ного захисту населення» та «Проектування середовища життєдіяльності інвалідів та маломофільних груп населення».
Починаючи з 1999 року у проектуванні, будівництві та рекон-струкції аеропортів, залізничних і автовокзалів передбачаються пристосування та спеціальне обладнання для безперешкодного використання їх інвалідами.
Вимоги зазначених нормативних документів та положення мето-дичних рекомендацій зобов'язують місцеві архітектурно-місто-будівні органи, служби замовників, проектні організації під час роз-роблення проектної документації на забудову населених пунктів враховувати вимоги щодо забезпечення інвалідів стоянками для ав-тотранспорту, спеціальними пристроями для переходу та переїзду вулиць, передбачати благоустрій територій з урахуванням інтересів інвалідів, створення спеціалізованого житла для сімей з інвалідами та здійснення комплексу заходів для безперешкодного доступу та-ких осіб до об'єктів суспільного призначення, комфортних умов їх перебування у цих закладах та надання відповідних послуг.
З метою підвищення відповідальності місцевих органів вико-навчої влади, замовників, проектних організацій щодо виконан-ня вимог державних будівельних норм, які стосуються створен-ня безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів цивільного призначення, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики наказом від 5 вересня 2001 року № 175 «Про заходи щодо виконання завдань Національної програми про-фесійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими можливо-стями на 2001—2005 роки» зобов'язав місцеві інспекції архітек-турно-будівельного контролю не приймати до експлуатації об'єкти житлово-цивільного призначення, в яких не виконані і не враховані нормативні вимоги та заходи щодо безперешкодно-го доступу інвалідів до зазначених об'єктів, які передбачені чин-ними будівельними нормами.
Зазначений захід буде сприяти безумовному виконанню зако-нодавчих та нормативних документів щодо захисту прав інвалідів у галузі містобудування і житлово-цивільного будівництва.
Комплексне та системне розв’язання проблеми інтеграції мало-мобільного населення в суспільство обумовлює актуальність та своєчасність розроблення «Державної програми щодо забезпе-чення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізични-ми можливостями до об'єктів житлово-цивільного призначення».
Отже, при розробленні зазначеної програми слід опрацювати за-рубіжний досвід роботи комітетів з доступності, які є органами громадського контролю за дотриманням вимог щодо пристосу-вання об'єктів фізичного середовища до потреб інвалідів, а та-кож вивчити питання доцільності створення в Україні ана-логічних комітетів при місцевих органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Висновки до розділу II
Самооцінки станів підлітків з особливими потребами ми дозволили зробити наступні висновки:
1) у підлітків з особливими потребами домінує середній рівень тривожності, тобто в них інколи виникають відчуття тривожності, але вони вміють в деяких ситуаціях контролювати свої почуття, також в них інколи виникають хвилювання через неприємності, які ще нетрапилися;
2)