Висновки до розвитку I

З вище зазначеного бачимо, що в Україні зростає чисельність дітей з особливими потребами, вони потребують підтримки, більше спілкування з однолітками (ровесниками), адже в підлітковому віці діти з особливими потребами прагнуть самоствердитися, зрівнятися або хоча б здаватися такими, як дорослі, виокримитися серед однолітків, мати в них авторитет. Підлітки з особливими потребами прагнуть самостійно виконувати певний вид діяльності, намагаються вирішувати життєві ситуації самостійно.

Також визначальну роль в житті підлітків з особливими потребами відіграє сім’я, яка допомагає підліткові долати життєві труднощі, почуття самотності. Джерело і гарантія емоційного благополуччя підлітка, її інтелектуального та психологічного розвитку дає батьківська любов. Допомогти підлітку не відчувати самотність, неповноцінність може батьківська турбота, любов та довіра.

Важливу роль в житті підлітків з особливими потребами відіграє соціалізація, тобто входження підлітка в суспільство. Соціалізуючись підліток з особливими потребами розвиває світогляд, самосвідомість, ставлення до дійсності, характер, особистісні та комунікативні якості, але комунікативні якості в них є порушеними (їм важко спілкуватись з оточуючими людьми вважаючи, що їх ніхто не розуміє), накопичується соціально-психологічний досвід, набуває самостійності, впевненості в собі, стійкості до стресів. Соціалізуватися підліткам з особливими потребами допомагають спеціальні заклади, де вони вчаться і спілкуються, не тільки з тими, хто там навчається, але й з іншими людьми.

РОЗДІЛ II

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

2.1. Експериментальне дослідження особливостей соціальної адаптованості неповносправних підлітків

Експериментальне дослідження здійснювалось протягом 2006-2007 року. Всього у ньому взяло участь 20 учнів навчально-реабілітаційного центру м. Івано-Франківська віком 12-13 років.

Етапи дослідження:

1) організаційний етап включав теоретичний аналіз наукової літератури, підбір матеріалу для проведення дослідження;

2) здійснення емпіричного дослідження в процесі якого здійснювалося визначення рівня особистісної адаптованості, самооцінки в підлітків з особливими потребами таких психічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність;

3) підсумковий етап: обробка та узагальнення та ототожнення отриманих результатів.

Основними завданнями експериментального дослідження були наступні:

1) обгрунтувати актуальність та доцільність соціальної роботи із неповносправними підлітками та їх батьками;

2) з’ясувати здатність підлітків з особливими потребами адаптуватись до соціальних умов;

3) визначити основні напрямки соціально-педагогічної роботи з неповносправними підлітками та сім’ями, в яких вони виховуються.

Метою дослідження є виявлення рівня адаптованості підлітків з особливими потребами до соціальних умов.

З-поміж емпіричних методів дослідження нами використовувалися опитування (бесіда, анкетування), тестування, спостереження.

Для вирішення поставлених в роботі завдань нами було використано окремі психодіагностичні методики. З метою вивчення актуального психологічного стану підлітків з особливими потребами нами було використано адаптивний варіант методики Г.Айзенка, що визначає самооцінку станів тривожності, фрустрації, агресивності і ригідності. Опрацювання результатів дозволило визначити рівень прояву кожного із названих психологічних станів особистості. Визначення рівня особистісної адаптованості школярів проводилося за методикою А.Фурмана. Вона дозволяє визначити відношення підлітків з особливими потребами до умов школи, сім’ї та до навколишнього середовища.

Ці експериментальні дослідження були проведені в навчально-реабілітаційному Центрі з учнями 7-8 класів.

Для дослідження самооцінки станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності було використано адаптивний варіант методики Г.Айзенка (Додаток В). Тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність належать до психічних станів, тісно пов’язаних із особливостями поведінки особистості.

Тривожність – це індивідуально-психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до переживання стану тривожності при очікуванні несприятливого розвитку подій [32].

Фрустрація (лат. frustratio – марні сподівання, обман) – це психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження людини, зумовлений об’єктивно незадоволеними (чи суб’єктивно уявлюваних) бар’єрами на шляху до поставленої мети або задоволення важливих потреб і бажань [21, 381].

Агресивність – це ситуативний план, який характеризується афективними спалахами гніву чи злоби та імпульсивними проявами поведінки, що став причиною конфлікту [24].

Ригідність (лат. rigiojus – твердий, заціпенілий) – риса особистості, яка виявляється в труднощах перебудови раніше вироблених стереотипів поведінки і діяльності чи в нездатності індивіда змінити програму діяльності відповідно до зміни обставин [24].

Рис. 2.1. Діаграма сасооцінки психологічних станів

Провівши з учнями експериментальне дослідження, з’ясували, що в обстежуваних переважає середній та низький рівень психологічних станів.

За результатами експериментального дослідження тривожність у підлітків з особливими потребами найбільше займає середній рівень – 80% , а низький – 20%. Це свідчить про те, що підлітки вміють в деяких ситуаціях контролювати своїми емоціями, почуттями, але інколи вони хвилюються через неприємності, які ще нетрапилися, але існують поки, що в їхній уяві, також їх лякають конфлікти. Описуючи стан тривоги, підлітки іноді згадують про переживання сорому чи провини.

В підлітків з функціональними обмеженнями середній рівень фрустрації наявний у 20% респондентів, але переважає низький рівень фрустрації – 80%. Тобто в підлітків з функціональними обмеженнями виявляється висока самооцінка, стійкість до невдач і відсутність побоювань труднощів. Будь-які конфлікти, невдачі вони розв’язують без перешкод. Перед труднощами вони не розгублюються, а навпаки зібрані, рішучі та ставлять за мету подолати ці труднощі.

За результатами дослідження у підлітків з функціональними обмеженнями спостерігається низький рівень агресивності – 60%. Він полягає в тому, що підлітки є спокійні і стримані. Під час конфліктиних ситуаціях вони залишаються спокійними, стриманими, вони не нервуються якщо в них щось не виходить. Але також проявляється середній рівень агресивності – 40%.

Що ж до ригідності, то опитувальні респонденти мають середній рівень ригідності – 60%, та низький рівень ригідності, який становить 40%, але середній рівень переважає