ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Прийомна сім’я як нова форма сімейного виховання дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

1.1 Діти – сироти – проблема сучасного суспільства .………..............……....6

1.2 Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування …..……………………………………………...12

1.3 Нормативно-законодавче підгрунтя функціонування прийомних сімей ………………………………………………………………………………….18

Висновки до розділу 1 …………………………………………………….……...23

Розділ 2. Специфіка діяльності соціального педагога з прийомною сім’єю.

2.1 Програма підготовки кандидатів у прийомні батьки ........…………………………………………………………………….25

2.2 Створення інституту прийомної сім’ї ……. ……………………………..39

2.3 Становлення дитини у прийомній сім’ї : соціальний супровід ….….47

Висновки до розділу 2 ..………..…………………………………………………53

Висновки ...……………...…………………………………………………….56

Список використаних джерел ………………………………………………58

Додатки ...………………………………………………………………………

Вступ

На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В останні десять років в нашій державі вдвічі збільшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями (І.М.Дубровіна, М.І.Лисіна, А.М.Прихожан).

Дитина в державних закладах отримує комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення у процесі її соціалізації, які проявляються у відсутності навичок самостійного життя, невмінні самостійно будувати стосунки у сім’ї та відкритому колективі.

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.

Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була.

Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я.

В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий – усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилася без піклування батьків.

З метою забезпечення індивідуального підходу до виховання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки , формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім’ї.

Під час перебування дитини у прийомній сім’ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.М.Бевз, А.Й.Капська, С. Мещерякова, І.В.Пєша , І.М.Трубавіна, Н.М.Комарова та інші.

Зважаючи на актуальність проблеми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування, визнання урядом України доцільності функціонування прийомних сімей, як сімейних форм опіки, необхідність розгляду комплексного підходу до соціального виховання, визначено тему нашого дослідження: «Прийомна сім’я – альтернативна форма опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Об’єкт дослідження – опіка дітей як соціально-педагогічна проблема.

Предмет дослідження – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Мета дослідження – інноваційні заклади опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Перед дослідженням були поставлені такі завдання :

Методи дослідження: вивчення джерел матеріалів теоретичних досліджень, логіко-системний аналіз, порівняння, узагальнення, спостереження.

Наукова новизна і теоретичне значення полягає в тому, що в дослідженні науково обґрунтовані доцільність та необхідність впровадження у практику сімейних форм опіки над дітьми-сиротами.

Практичне значення полягає в тому, що в ході дослідження ми брали активну участь у тренінгових заняттях по підготовці потенційних кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователів, зроблені висновки.

Структура та обсяг роботи включає зміст, вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (68 найменувань) і додатки.

Діти-сироти – проблема сучасного суспільства

У період дитинства закладаються основи соціалізації і подальшого становлення особистості. Від того, наскільки широко суспільство дбає про виховання дітей, прямо і безпосередньо залежить його майбутнє.

Конституція України задекларувала людину як найвищу цінність. Однак, в Україні досі відсутнє сприйняття дитини, як маленької людини з усіма належними їй правами.

Низький матеріальний рівень переважної більшості сімей в Україні призвів до того, що в нашому суспільстві з усією гостротою постало питання, так званих «дітей вулиці», безпритульних, які залучаються до наркоманії, проституції, робіт у шкідливих для здоров’я умовах, дітей, яких продають у рабство.

Перетворення, що відбуваються в економічному та політичному житті України, суттєво позначилися на неповнолітніх, молоді, їхньому ставленню до навчання, праці, суспільства та влади на рівні підліткової злочинності. Спостерігається процес соціальної та моральної деградації, надмірного захоплення негативними формами комерційного бізнесу, низькопробними зразками вітчизняної і зарубіжної культури. Притупляються і знецінюються духовні та моральні цінності. Такі жахливі соціальні прояви, як безпритульність