Спеціалісту слід пам’ятати , що не всі діти можуть бути влаштовані у сім’ю. Можливі обставини, які є неприйнятними для батьків: вади психічного чи фізичного розвитку; наявність асоціальних батьків, родичів; кримінальне минуле. Не слід влаштовувати на виховання дитину , якщо батьки не впевнені у правильності цього рішення . В подальшому це може призвести до конфліктних ситуацій, які будуть травмувати і вихованця і вихователя. Краще відмовитися від дитини на етапі вибору, ніж потім завдавати їй непоправної шкоди.

Важлива умова прийняття вірного рішення прийомними батьками про влаштування дитини в сім’ю – отримання повної інформації про стан здоров’я дитини. Батьки повинні прийняти тверде рішення і реально розрахувати власні можливості щодо забезпечення нормального розвитку вихованця. Є сім’ї, які готові взяти на виховання дітей з складним діагнозом, але це рішення має бути виваженим, батьки мають бути готові до вирішення тих проблем, які виникнуть із приходом дитини.

Для влаштування дитини у прийомну сім’ю готуються такі документи :

свідоцтво про народження дитини;

медична довідка про стан здоров’я ;

довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку , наданий психолого – медико - педагогічною консультацією;

документи про батьків або осіб , які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, або інший документи що підтверджують відсутність батьків або неможливість ними виховувати своїх дітей;

довідка про наявність та місце знаходження братів, сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис майна, що належить дитині, житлові площі та відомості про осіб , які відповідають за його збереження;

пенсійна книжка на дітей , які одержують пенсію, копія рішення суду про стягнення аліментів[24,27].

У разі, якщо деякі із зазначених документів на дітей відсутні, дитина може бути оформлена, у прийомну сім’ю, а органи опіки та піклування протягом трьох місяців зобов’язані вжити відповідних заходів щодо оформлення повного пакету документів на дитину .

Ще одна, найважливіша умова влаштування дитини в прийомну сім’ю - налагодження психологічного контакту між батьками та вихованцем під час знайомства з усіма членами сім’ї. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникнуть сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться.

Організація знайомства та входження дитини в сім’ю має певні принципи та правила. Терміни від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження в сім’ю може тривати від двох тижнів до кількох місяців. Контакт батьків з дитиною налагоджується поступово. Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей. Після кількох зустрічей можна організувати спільну прогулянку прийомних батьків і дитини по звичній для неї території. Згодом можна запропонувати віддати дитину на короткий час (вихідні дні, свята) [5;19;25].

Ще важливими питаннями є підготовка рідних дітей до нової сімейної ситуації - це можуть зробити самі батьки. Дітям потрібно заздалегідь надати інформацію, враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваним.

Рішення щодо влаштування дитини приймають не лише дорослі, суттєвим чинником є врахування думки дитини з цього приводу. Важливо проводити попередню роботу з дитиною, яка буде влаштована у ПС, у ході якої важливо визначити: чи готова дитина змінити місце проживання; чи хоче вона проживати у сім’ї; якими вона бачить своїх майбутніх батьків.

Отже, процедура взаємо добору – це співставлення характеристик можливостей сім’ї та потреб дитини, з метою вирішення завдань захисту дитини та забезпечення потреб її вікового розвитку та соціалізації. ПС відрізняється від усиновлення та опіки наявністю державної соціальної підтримки, що реалізується у формі соціального супроводу.

2.3 Становлення дитини у прийомній сім’ї: соціальний супровід

Соціальний супровід – це специфічна діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у ПС та ДБСТ [20;35;37]. Завданням соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

Визначення «соціальний супровід прийомної сім’ї» було введено у 1998р. як таке, що становить окрему форму соціальної роботи. Розробляючи цю тематику, науковці Державного інституту проблем сім’ї та молоді ( на той час – Українського інституту соціальних досліджень) багато в чому спиралися на досвід Великої Британії, де протягом багатьох років створювалися і функціонували прийомні сім’ї.

Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім’ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім’ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.

На початковому етапі термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально до потреб кожної сім’ї. Але найбільш інтенсивно соціальна допомога має відбуватися протягом першого півріччя. Вона потрібна для сприяння адаптації сім’ї та прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв’язання проблеми розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім’ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.

Основними завданнями соціального супроводу є :

1) ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації сім’ї і дитини –