Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин, певний проміжок часу не можуть займатися вихованням дитини. У такому разі дитина влаштовується в родину на той проміжок часу, поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя та розвитку.

Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, не втрачають статусу дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки, що передбачає наявність прав на пільги, які гарантуються державою таким дітям: при отриманні житлової площі, матеріальної підтримки, влаштуванні на навчання тощо. За вихованцями зберігається право на житло і майно що їм належить. За його збереження до досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки і піклування [3;4].

Від існуючих форм сімейного влаштування дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ПС відрізняються перш за все тим, що держава надає сім’ї, яка бере на виховання дитину, матеріальну та соціальну підтримку. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2006 року № 106 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у ДБСТ та ПС за принципом «гроші ходять за дитиною».

Необхідною умовою є підготовка кандидатів на створення ДБСТ та ПС до соціальної ролі вихователів прийомних дітей, що забезпечується проходження ними системи із відповідної підготовки .

Рішення про створення ПС ухвалюється місцевими органами виконавчої влади на підставі заяви кандидатів і висновку відділу у справах сім’ї та молоді про можливість створення таких сімей. Між органами виконавчої влади і батьками, що беруть на себе зобов’язання щодо виховання дітей – сиріт, складається угода, де визначають права і обов’язки кожної з сторін, містяться вимоги до умов виховання і утримання дітей у родині. У разі невиконання зобов’язань одним з учасників угоди спірні питання можуть бути розглянуті у судовому порядку.

До ПС влаштовуються діти – сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від місця їх перебування до влаштування.

При влаштуванні дітей у ПС сімейних правовідносин не виникає. Вихованці мають право підтримувати контакти з біологічними батьками й іншими родичами в тому разі , якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонене рішенням суду. Форми таких стосунків визначаються органами опіки і піклування за погодженням з батьками – вихователями та прийомними батьками.

Не можуть бути прийомними батьками і батьками – вихователями особи :

визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;

позбавлені батьківських прав;

колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені відповідних прав за неналежне виконання покладених на них обов’язків;

за станом здоров’я не можуть виконувати зобов’язання по вихованню дітей (інваліди І і ІІ групи, особи, що мають глибокі органічні ураження, алкогольну і наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства);

з якими на спільній житловій площі проживають члени родини, що мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви , схильність до насильства [4;5].

Крім того, прийомними батьками (батьками – вихователями) не можуть бути особи, які не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки, а також ті, що не мають достатнього матеріального забезпечення. Кандидати, що мають бажання створити ПС в обов’язковому порядку проходять курс підготовки, організований відділами у справах сім’ї та молоді.

Прийомні батьки несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дітей.

Особливістю діяльності ПС є державне фінансування такої родини, виділення коштів на утримання дітей. Вихованці ПС перебувають на державному забезпеченні. Щомісячно батькам виділяються кошти на харчування вихованців, придбання для них одягу, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книг, інвентарю й устаткування, а також кошти на оплату комунальних послуг. Фінансування ПС провадиться із відповідних місцевих бюджетів.

У ПС може бути влаштовано від одного до чотирьох прийомних дітей. Однією з умов улаштування прийомної дитини є можливість виділити їй індивідуальне місце проживання в прийомній родині.

Однією із специфічних відмінностей ПС та ДБСТ від усиновлення та опіки (піклування) є державна соціальна підтримка таких сімей, що реалізується у формі соціального супроводу. Соціальний супровід – це діяльність спеціаліста (або групи спеціалістів), спрямована на створення необхідних соціально – психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у ПС. Така форма соціальної роботи виступає, з одного боку, як контроль за умовами виховання та утримання, з другого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем сімей, які виховують дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування .

Технології соціального супроводу апробовані в практичній діяльності спеціалістів відділів у справах сім’ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді і закріплені нормативними документами Державного комітету у справах сім’ї та молоді – Програма « Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей», затверджена наказом Державного комітету у справах сім’ї та молоді від 1 жовтня 2002 року. Проте визначення соціального супроводу як специфічної форми державної соціальної підтримки сім’ї потребує закріплення в Положеннях про ПС.

В останні роки спостерігається поступове зростання кількості ДБСТ та ПС в Україні.