шукають будь – яку роботу або навіть матеріальну вигоду. Соціальний працівник має також переорієнтувати тих осіб, які хочуть отримати « власну» дитину (не сприймають необхідність співпраці з соціальним працівником, заперечують корисні контакти з біологічними родинами прийомної дитини тощо) на усиновлення. Таким клієнтам слід звертатися до органів опіки та піклування районних держадміністрацій. Клієнту надається певний термін (зазвичай місяць) на обмірковування отриманої інформації, і у випадку позитивного рішення соціальний працівник запрошує на другу зустріч уже подружню пару. За підсумками першої зустрічі клієнт у прийомні батьки заповнює загальну анкету (Див. дод. 3).
Друга зустріч з клієнтами спрямована на поглиблення знань щодо специфіки функціонування ПС і орієнтує їх на з’ясування реальних можливостей родини щодо надання домівки біологічно нерідній дитині. У ході бесіди спеціалісту важливо підвести батьків до усвідомлення проблем з якими прийде в сім’ю прийомна дитина. В ході бесіди наголошується на необхідності співпраці із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім’ї. Треба підкреслити, що вся надана кандидатом інформація перевірятиметься, але при цьому право клієнтів на конфіденційність і недоторканість їхнього приватного життя буде дотримано і пошановано. Джерелами отримання інформації можуть бути: освітні заклади, де навчаються діти; друзі, знайомі; медичні працівники; дільничий міліціонер. Потрібно звернути увагу на можливість інформування всіх членів сім’ї стосовно наміру батьків взяти на виховання дитину – сироту та прийняття спільного для всієї родини рішення про створення ПС.
Соціальному педагогу слід ознайомитися з характеристиками прийомної дитини, яку прийомні батьки мають бажання взяти на виховання (стать, вік, особливості розвитку тощо) обговорити наявні в родині можливості та ресурси для забезпечення нормального розвитку і соціалізації вихованців. Крім того, треба обов’язково визначити ставлення кандидатів до необхідності підтримувати зв’язки дитини з біологічними родичами, що вкрай важливо при підборі прийомної дитини.
Не потрібно обнадіювати кандидатів щодо позитивного рішення про створення прийомної сім’ї, поки не буде перевірена подана інформація і воно не пройдуть тренінг. За результатами бесіди спеціалісту необхідно визначити, чи відповідає родина вимогам у прийомні батьки. У випадку, якщо соціальний статус, житлові умови, стан здоров’я кандидатів тощо не задовольняють вимоги, потрібно коректно і обґрунтовано відмовити клієнту. Основними аргументами відмови мають бути потреби забезпечення якнайкращих умов життя та розвитку дитини.
Якщо до клієнтів, не виникає ніяких зауважень, визначаються, як потенційні кандидати на створення ПС. На завершення розмови їм пропонується заповнити спеціальну анкету(Див. дод. 4).
Під час другої співбесіди кандидати пишуть заяву про поставлення на облік як кандидата в прийомні батьки на ім’я керівника ЦСССДМ, що є підставою для початку підготовчої роботи з кандидатами. На етапі подання заяви призначається соціальний педагог, який працює з родиною.
Для обговорення нової інформації в сімейному оточенні і для прийняття спільного рішення кандидатам у прийомні батьки пропонується деякий час (зазвичай місяць). Цей термін надається для того, щоб вони впевнилися у серйозності прийнятого рішення. Соціальний працівник за цей час має можливість перевірити інформацію про родину.
На другій бесіді кандидати інформуються з приводу подальшої підготовчої роботи, що складається з кількох етапів:
- оцінка життєдіяльності родини з точки зору дотримання умов , за яких особи не можуть стати прийомними батьками;
- відвідання соціальним працівником родини кандидатів;
- перевірка інформації про кандидатів у прийомні батьки;
- бесіда кандидатів з психологом;
- проходження кандидатами тренінгу з підготовки потенційних прийомних батьків.
Основні позиції, на яких необхідно акцентувати увагу при зборі інформації про сім’ю кандидатів, такі: наскільки благополучною є родина; стиль спілкування в сім’ї; стосунки між членами родини; коло інтересів; проведення вільного часу; стан здоров’я кандидатів; матеріальне забезпечення родини, що враховує не лише прямі доходи від професійної діяльності батьків, а й наявність господарства, земельної ділянки тощо; житлово–побутові умови, гарантія забезпечення прийомній дитині особистого простору для життя – постіль, стіл, місце для ігор тощо;мотивація членами родини рішення взяти на виховання прийомну дитину; досвід виховання власних дітей, якщо вони є;якщо шлюб батьків є повторним, то які причини розірвання попереднього; чи були у членів родини справи з правоохоронними органами, попередні судимості, якщо так, то з яких причин; згода усіх членів родини взяти в сім’ю вихованця; релігійні переконання, чи є розуміння з боку дорослих щодо права вибору прийомною дитиною віросповідання.
Однією із умов прийняття рішення про створення ПС є вимога проходження кандидатами курсу підготовки до соціальної ролі вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до Положення, «…батьки – вихователі в обов’ язковому порядку проходять курс навчання попередньої та періодичної (раз на 5 років) підготовки, проведення якого забезпечують місцеві відділи у справах сім’ї та молоді» [ 3; 4; 32].
Районні / міські ЦСССДМ за результатами попередньої роботи з кандидатами направляють запит до республіканського (Автономна Республіка Крим), обласних ЦСССДМ щодо проведення навчання кандидатів на створення ПС. Організація та проведення навчання покладається на обласні ЦСССДМ, які залучають до цього психологів, педагогів, медиків, соціальних працівників.
Програма підготовки кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу затверджене наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 03.06.2006 року № 2670. Навчання проводиться у формі соціально-педагогічного тренінгу. Обсяг програми 32 години.
Мета програми: підготовка кандидатів на створення ПС до прийняття нової соціальної ролі «прийомних батьків», прийняття батьками усвідомленого рішення про влаштування у сім’ю дитини, позбавленої батьківського піклування.
У результаті навчання кандидати оволодівають вміннями забезпечити безпечні умови адаптації дитини до нового соціального середовища; налагоджувати контакти з дитиною; визначати специфічні потреби