Л.Столяренко пропонує аналогічну характеристику: "Комунікативна компетентність - здатність встановлювати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерним є досягнення партнерами взаєморозуміння, краще усвідомлення ситуації і предмета спілкування. Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації у певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії".

1.2. Когнітивна компетентність

Когнітивна компетентність дає змогу визначити, що є істина, а що-неправда. Удосконалення когнітивної компетентності сприяє, з одного боку, пізнавальній активності суб’єкта діяльності в пошуках життєвої „істини”, а з іншого, – використанню розуму як засобу аналізу проблемної ситуації, обставин, самоаналізу, власної позиції, можливості і здатності позитивного вирішення проблеми.

На основі осмислення проблеми відбувається спочатку схвалення в почуттях, а потім здійснюється моральний вибір, вольове рішення – прийняття моральних цінностей, моральних вимог як керівництво поведінкою та діяльністю.

Когнітивна компетентність визначає здатність людини розуміти саму себе, т.б. усвідомлення власних бажань, цілей та можливостей їх досягнення, нормативів поведінки у суспільстві та завдань, які ставляться перед нею.

Критеріями наявності відхилень у когнітивній сфері можна вважати: ситуативний інтерес до інших людей; відсутність розуміння мотивів поведінки та емоційного стану іншої людини; нестійка самооцінка; ситуативне самосприйняття; підвищений рівень тривожності; нездатність передбачати наслідки власних дій; нездатність до логічного узагальнення; нездатність розуміти логіку розвитку ситуації взаємодії, значення поведінки інших людей; нездатність розуміти невербальні реакції іншої людини; нездатність мислити абстрактними категоріями.

1.3. Компетентність в емоційно – вольовій сфері

Компетентність в емоційно – вольовій сфері несе в собі домінуюче психологічне навантаження у формуванні моралі підлітка, бо в цьому відбувається ставлення особистості до моральних вимог і норм. Вона є також джерелом мотиваційної збуджувальної функції моральної спрямованості особистості, відкриває для неї ставлення до себе як цінності і до іншого як до самого себе, відкриває цінності переживання, обрії спілкування і почуттів.

„Людина, духовно дефективна з дитинства, може виробити в себе навіть особливий душевний уклад, який при неуважному спостереженні може бути прийнятий за „характер”, і особливі погляди, що помилково приймаються за „переконання”. Насправді вона, безпринципна й безхарактерна, залишається завжди рабом своїх дурних пристрастей, полоненою вироблених душевних механізмів, які тримають її і всесильні в її житті, позбавлені духовних вимірів і складають криву її потворної поведінки. Вона не опирається їм, але спритно насолоджується їхньою грою, примушуючи наївних людей приймати її злу одержимість за волю, її інстинктивну хитрість за розум, поривання її злих пристрастей за почуття” [6]. Воля- це здатність людини діяти у напрямі свідомо поставленої мети, долаючи при цьому внутрішні перешкоди (тобто свої безпосередні потяги та устремління [7], тільки докладаючи вольових зусиль, індивід віддає перевагу мотивам, спрямованим на досягнення своєї мети, а якщо вольові зусилля не докладаються, то гору беруть безпосередні потяги і цей процес відбувається імпульсивно та ситуативно.

Критеріями несформованості емоційно – вольової компетентності, на наш погляд, можуть бути: емоційна несталість; не впевненість у власних силах; тривожність та неадекватне сприйняття дійсності; не здатність контролювати свою поведінку та емоції; погана стресостійкість; висока емоційна напруженість; не здатність адаптуватися до обставин, що змінюються; не спроможність до емпатії.

Розділ 2. Ігрові технології як засіб|кошт| формування соціальної компетентності старших дошкільників

Накопичення дитиною|дитя| самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду|дослід| сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання|вчення| в школі, а пізніше - до дорослого життя. З|із| цього виходить, що саме в дошкільному віці закладаються|заставляються| основи соціальної зрілості (компетентності) дитини|дитя|, визначаючи траєкторії розвитку і успішної адаптації в змінному соціумі.

Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особи|особистість|, сформовану в процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії, а також засвоєння дитиною|дитя| етичних норм, що є|з'являтися,являтися| основою побудови|шикування| і регулювання міжособових і внутрішньоособових соціальних позицій, відносин. Соціальна компетентність людини формується широким набором засобів|кошт|, специфічних для кожного суспільства|товариство|, соціального прошарку і віку.

Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає|позичати,посідати| ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навиків|навичка| соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб|кошт| соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті|утворення| і вихованні дітей впродовж|упродовж| всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.

Вплив гри на формування навиків|навичка| соціальної компетентності особи|особистість| дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і ролевому перевтіленню він знайомиться|ознайомлюватися| з|із| нормами і моделями поведінки і взаємин|взаємостосунки| дітей і дорослих людей, які стають зразками|взірець| для його власної поведінки. У грі дитина|дитя| набуває|придбавати| основних навиків|навичка| соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з|із| навколишнім світом.

Міжнародна конвенція прав дитини|дитя| закріплює право дітей на ігри. Тому, кожна дитина|дитя|, незалежно від умов, часу відчуваючи потребу в іграх, повинна мати гарантовані можливості|спроможність| для ігор. Ігри обумовлюють|зумовлювати| фізичний, духовний, емоційний|емоціональний| розвиток дітей, сприяють інтелектуальному процесу особи|особистість|, демонструють зразки|взірець| цивілізованої соціальної поведінки.

В даний час|нині| одній з форм організації педагогічного процесу, що дозволяє підсилити|посилити| учбово-виховну діяльність ДОУУ, є|з'являтися,являтися| ігрова технологія. Можна погодитися з думкою Н.М.Нужнової (2000р.), що пропонує, у зв'язку з розповсюдженням|поширення| останніми роками ігрових технологій, розробки такої концепції, яка могла б стати основою для проектування і прогнозування