Першим показав соціальну якість і значення гри, як дитячої, так і дорослої, швейцарський учений К.Гросс. Дитячу гру він розглянув|розгледів| як важливий|поважний| засіб|кошт| формування і тренування навиків|навичка|, необхідних для розвитку і майбутньої діяльності індивіда. По К.Гроссу, гра є|з'являтися,являтися| первинною формою залучення людини до соціуму: добровільне підпорядкування|підкорення| загальним|спільний| правилам або лідерові; виховання відчуття|почуття| відповідальності за свою групу, благородного прагнення показати свої можливості|спроможність| у дії, здійснюваному|скоюваному,чиненому| ради групи; формування здібності до спілкування.

З середини 20-х років XX століття|вік| під впливом суспільно-політичних змін концепції гри стали в тій чи іншій мірі враховувати поліфункціональність| ігри. Так, на соціальне стимулювання і культурний вплив як на основні чинники|фактор|, обумовлюючі| форми гри і розваг вказали в своєму дослідженні американські вчені|учений| М. і Э.Неймейер. На їх думку|на їхню думку|, ігри містять|утримувати| подвійну соціальність: з одного боку, розвиваються в процесі соціальної взаємодії і групових впливів; з|із| іншою, самі впливають через поведінку особи|особистість| на суспільство|товариство|. Підкреслюючи груповий характер|вдача| гри, автори підкреслюють, що саме групова стимуляція є|з'являтися,являтися| істотним|суттєвий| елементом гри, що додає|наділяти,надавати| їй «родзинку». Набуваючи|придбаваючи| групових ідеалів і ідей, індивідууми звикають один до одного, стають органічною частиною|частка| групи і одночасно соціалізуються|.

Особлива виховна роль, на думку родоначальника теорії гри у вітчизняній науці К.Д.Ушинского (1824-1871), належить колективним іграм, що виробляють у дітей навики|навичка| суспільної|громадський| поведінки і що зав'язує «перші асоціації суспільних|громадський| відносин».

Д.Б.Эльконін, називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», трактував її як діяльність, що виникає на певному етапі онтогенезу. Учений визначив гру в дитячому віці як «головний засіб|кошт|, сприяючий вирішенню внутрішніх протиріч і що готує дитину|дитя| до здійснення нового виду діяльності».

Інтерес до ігрової діяльності як одній з найважливіших|поважніших| сторін в житті дитини|дитя| в даний час|нині| природний, про що свідчить розвиток методів ігрової терапії. Ігрова терапія розглядається|розглядується| багатьма зарубіжними і вітчизняними педагогами і психологами як засіб|кошт| «набуття нових знань, природним чином взаємодіючи один з|із| одним, не тільки|не лише| про інших дітей, але і про себе» (Г.Л.Лэндрет); «сприяюче формуванню системи міжособових відносин дітей» (Г.И.Репринцева); «засвоєння суспільних|громадський| функцій норм поведінки людей, що і визначає в цілому|загалом| становлення їх особистості|особистість|» (А.С.Співаковська); «забезпечення реального соціального оточення для знаходження і експериментування з|із| новими, ефективнішими способами відношення|ставлення| до однолітків» (Хейм Дж. Джінотт).

Застосування|вживання| спеціально розроблених програм психокорекції| з використанням гри вельми|дуже| цінно|коштовно|, на думку Т.И.Шульги (2001р.), оскільки|тому що| в грі виявляється відома нам форма подолання|здолання| травмуючих переживань|вболівання|. Ця форма виявляється тоді, коли вдалася інтеграція усвідомлення і переживання|вболівання|, через неї відбувається|походити| зняття психічної напруги|напруження|, формується здатність|здібність| сприйняття нових вражень, що може сприяти розвитку упевненості в собі, затвердженню власного «Я», підвищенню самооцінки, довіри|довір'я| дорослим, що оточують дитину|дитя|.

У свою чергу|своєю чергою|, О.В.Вакуленко (2000р.) для роботи з|із| дітьми дошкільного віку пропонує тренінговий| метод ситуаційно-рольової гри. У роботі з|із| дошкільниками, на думку автора, ситуаційний-ролеві ігри дозволяють: вичленувати окремі необхідні для цілей тренінгу соціальні ролі, зосередити на них увагу учасників тренінгу і завдяки ігровій формі викликати|спричинити| у них певні емоційні|емоціональний| переживання|вболівання|; цілеспрямовано активізувати творчі можливості|спроможність| учасників тренінгу, що створює необхідну мотивацію для їх активної участі в тренінгу; при виконання учасниками тренінгу різних соціальних і міжособових ролей краще усвідомлювати і засвоювати відповідні цим ролям плани поведінки, а також навчитися адекватно сприймати свою власну і чужу поведінку.

Проведене дослідження З.Ю.Салимхановою (2002р.) показало, що в іграх сучасних дітей у зв'язку із змінами, що відбулися, в суспільстві|товариство| зростає значення рухомих|жвавий,рухливий| ігор з|із| правилами, в яких мобілізуються духовні сили дитини|дитя| в досягненні мети, що самостійно висувається. Правила, регулюючі соціальні відносини в світі, сприяють соціалізації особи|особистість| дитини|дитя|, оскільки|тому що| за допомогою правил вона апробовує і практикує свій соціальний досвід|дослід|, що впливає і на зміст|вміст,утримання|, і на якість протікання самостійної гри. Соціальний досвід|дослід|, на думку автора, обмежений в пізнанні навколишньої|довколишній| дійсності, а із|із| сприйняттям ігрових правил воно заглиблюється|поглиблюється| і сприяє захоплюючому сюжету в грі. Свідомість своєї самостійності і задоволення стає джерелом дитячої упевненості, комунікативних відносин з|із| тими, що оточують, становлення соціалізуючої| особистості|особистість|.

У своєму дослідженні Л.Г.Пак (2004р.) виділяє наступні|слідуючий| особливості ігрової діяльності, сприяючі соціалізації дітей: різноманітність наочного|предметний| змісту|вміст,утримання| ігор, що представляє|уявляти| широкий спектр знань про навколишній світ; емоційна|емоціональний| привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивної взаємодії з|із| соціумом; практична спрямованість на творчість, що дає можливість|спроможність| самореалізації, досвід|дослід| індивідуального вибору унікальних соціальних ролей, навики|навичка| соціально адекватної поведінки.

Таким чином, ігри допомагають зближувати дітей, об'єднати їх загальною|спільний| цікавою для всіх діяльністю. Регулярне проведення сумісних|спільний| ігор збагатить дошкільників новими враженнями, сприятиме формуванню навиків|навичка| соціальної компетентності, дасть їм новий соціальний досвід|дослід|, який такий важливий|поважний| для розвитку їх особистості|особистість|.

У нашому розумінні, гра, - вид діяльності, направлений|спрямований| на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і удосконалюється соціально активна індивідуальність дитини|дитя|. На наш погляд для дітей старшого дошкільного віку необхідно створювати спеціальний ігровий простір, в якому б дитина|дитя| могла не просто вступати у взаємини|взаємостосунки| з|із| однолітками і близькими дорослими, але і активно засвоювати знання, норми, правила суспільства|товариство|, іншими словами формуватися як соціально компетентна особа|особистість|.

Розділ 3. Рольова компетентність як умова гармонійності життєвого світу особистості

Є багато психологічних теорій і концепцій, які пояснюють гармонійність чи дисгармонійність особистості та її життєвого світу за допомогою різних моделей.