назву рольовий егоцентризм). Уміння приймати ролі інших розглядається як основна мета соціалізації особистості в концепції Дж. Г. Міда [2]. Воно вважається за досить цінну рису людини і допомагає їй адаптуватися в соціумі, зокрема уникати рольових конфліктів.
Рольова децентрація - це складне психологічне утворення, що включає низку умінь і здатностей: здатність до перевтілення, тобто вміння грати ролі інших (це дуже добре видно на прикладі роботи актора, власне - це основний компонент акторських здібностей); рольову емпатію, тобто прийняття ролі іншої людини, здатність "приміряти" її на себе, розуміти внутрішню логіку, вміння дивитися на світ очима цієї людини, із позиції її рольової Я-концепції; рольову рефлексію, тобто вміння оцінити себе, свою рольову поведінку зі сторони, із погляду інших осіб, здатність визначати і прогнозувати рольові очікування щодо себе.
Окремо слід зупинитися на понятті "уявні ролі", тобто ролі, які виникають не в реальній поведінці, а в ситуаціях, створених людською фантазією. Це відбувається під час сприйнятті художньої творчості (літератури, театру, кіно). Рольова децентрація передбачає вміння перевтілюватися в образи, що відповідають таким уявним ролям, та ідентифікуватися з героями творчості. Такі психологічні процеси притаманні різним видам активної творчості людини: літературної, театральної, музичної, малярської тощо. У процесі рольової децентрації зазвичай виникає рольове переживання, що має неабиякий терапевтичний ефект. Він використовується у великій групі методів психотерапії: психодрамі, арттерапії, бібліотерапії та ін.
Описані показники пов'язані між собою. Так, має місце негативний статистичний зв'язок між рольовою гнучкістю і глибиною, а також між глибиною і варіативністю. Це означає, що широка рольова варіативність та висока рольова гнучкість часто пов'язані з поверховим характером ролей, а значна рольова глибина (здатність до довільної зміни сили рольових переживань від повного зникнення до почуття потрясіння й катарсису) характерна для обмеженого репертуару психологічних ролей. Проте за високої рольової компетентності можливим стає істотний розвиток, здавалося б, несумісних між собою параметрів. Це свідчить про те, що ми маємо справу з інтегральним психологічним феноменом із досить складною структурою і що в його характеристиці мають враховуватися внески всіх окремих компонентів.
Зв'язок рольової компетентності з особистісними дисгармоніями. Рольова компетентність певним чином пов'язана із цілісністю особистості. Чим багатша система життєвих ролей людини, тим багатоаспектніше її соціальне обличчя, багатогранніша її взаємодія з різноманітними соціальними ситуаціями, до яких вона може краще адаптуватися. Для такої особистості явище атрофії ролей, що може спостерігатися в критичні моменти, не буде значною мірою патологічним, адже втрачені ролі може бути заміщено іншими, в тому числі й уявними.
Атрофія ролей, як і інші види рольового дефіциту, є причиною збіднення особистісного рольового репертуару. Особистісні ролі - це форми вияву людської індивідуальності в соціальній поведінці. Утілюючись у соціальних ролях, вони, проте, виражають особистісні типажі, характери. У драматургії такі ролі називають характерними. У житті людини часто окремі особистісні ролі виявляються пригніченими, заблокованими, відповідні сторони особистості - нерозвинутими через те, що певні сфери життєдіяльності колись придушувалися, витіснялися, не набули належного розвитку.
Компенсувати нерозвинені особистісні ролі, відновити втрачену спонтанність допомагає метод психодрами, зокрема техніка "антиролі". Психодраматична група знаходить для кожного її учасника таку особистісну роль, яка відповідає особливостям поведінки, щонайменше їй притаманним. У спеціальній грі антироль дає змогу реалізувати значні раніше заблоковані особистісні резерви, наприклад, звільнити витіснені вияви агресивності або сексуальності, дати вихід почуттям, які досі вважалися за неприпустимі. Підвищена таким чином рольова компетентність не тільки сприяє самопізнанню, а й допомагає розв'язати багато психологічних проблем.
Від рольової компетентності залежить здатність людини долати життєві кризи, які можна трактувати як зміну життєвих ролей [10]. Життєва криза може розглядатись як рольовий конфлікт у сфері життєвих ролей, суть якого полягає в труднощах формування нових ролей або в неможливості відмови від старих, що втратили своє життєве значення і перетворилися на гальмо особистісного розвитку. Розвинена рольова компетентність допомагає подолати життєву кризу з меншими негативними наслідками: висока рольова гнучкість забезпечує легкість, а отже і гармонійність зміни життєвих ролей; рольова варіативність допомагає компенсувати недостатньо розвинені ролі іншими ролями з багатого рольового репертуару.
У рольовій компенсації важливе значення мають уявні ролі, які створюються в процесі творчої діяльності людини і творчого самовираження. Уявні ролі є важливими компонентами внутрішнього світу людини, а зрештою - життєвого світу особистості загалом. Уявна роль може допомогти подолати життєву кризу навіть у випадках, коли реальні життєві ролі втрачено назавжди, або вони стають неможливими через складні чи трагічні життєві обставини [8].
Сказане можна проілюструвати такими прикладами. Людина, яка має багатий рольовий арсенал, зазвичай виконує багато соціальних функцій, і втрата однієї чи декількох із них не призводить до особистісної катастрофи, бо сенс життя може бути переорієнтовано на інші цінності. Ролі, що залишилися, можуть компенсувати втрачені. Обмеженість рольового репертуару (наприклад, якщо людина віддається професії, відмовившись від створення сім'ї, або навпаки, присвятила себе вихованню дітей з обмеженням у професійній сфері) загрожує стати причиною життєвої катастрофи в випадку, коли через критичні чи трагічні обставини особа втратить можливість повноцінно реалізувати свої основні рольові функції.
Люди творчих професій, талановиті особи долають життєві кризи засобами творчої діяльності. Якщо художник або артист має високу рольову компетентність за рахунок уявних, створених художньою творчістю образів і ролей, то в результаті, незважаючи на те, що зовні справляє враження зовсім не пристосованої до життя і непрактичної людини, він може переживати критичні, а часом і драматичні й трагічні періоди життя краще, ніж