Отже, важливо розвивати рольову компетентність за рахунок як реальних життєвих ролей, так і уявної, створеної творчістю частини життєвого світу особистості. Проте слід пам'ятати, що уявна складова життєвого світу не завжди може цілком заступити брак важливих життєвих функцій, але вона часто має компенсаторний характер, буває досить сильним психотерапевтичним фактором, вона сприяє підвищенню рольової компетентності і здатна послабити руйнівний вплив життєвої кризи. Ці закономірності використовуються в різноманітних видах психотерапії творчістю і творчим самовираженням [8].

Творче ставлення до себе і свого життя, неодмінне для володіння мистецтвом життєтворчості, допомагає вижити в надзвичайно складних соціальних умовах. Чим вища рольова компетентність людини, тим багатоаспектніше її функціонування, тим багатовимірніша її особистість, тим більше можливостей для творчої самореалізації. Можна стверджувати, що рольова компетентність значною мірою сприяє творчому проектуванню та здійсненню людиною свого життєвого проекту, а отже є всі підстави розглядати цей феномен як важливу умову життєтворчості людини (див. [8]). Компоненти рольової компетентності можуть розглядатися як складові методів і технологій мистецтва жити, тобто стають суттєвими факторами життєвої компетентності.

3.4. Рольова компетентність і сенс буття.

Підвищення життєвої компетентності неможливе без віднайдення втраченого (або обмеженого чи не набутого) сенсу буття. Якщо людина знає, для кого, або для чого жити, то це означає, що потреби в самореалізації знайдуть русло в необхідній формі активності і не тільки наповнять радістю існування, а й допоможуть розвинути необхідні уміння й здібності для розв'язання інших важливих життєвих завдань. В. Франкл - засновник логотерапії, або методу відновлення втраченого сенсу буття, указував на три форми цінностей за допомогою яких можна подолати екзистенціальні фрустрації, тобто ситуації, коли життєвий сенс виявляється заблокованим: цінності творчості, цінності переживання і цінності відношення [8].

Творчість, як спосіб подолання екзистенціальних фрустрацій, пов'язана з терапією творчістю, артотерапією, рольовою психотерапією та психотерапією творчим самовираженням. Те, чого не дано здійснити в реальному житті, можна здійснити в уяві, у творчому задумі, у грі. Розвиток внутрішньої частини життєвого світу, характерний для цих підходів, як засіб допомоги від життєвих труднощів, відображений також в традиціях східної філософії.

Особливістю життєвого світу дисгармонійної особистості є обмеженість її життєвих ролей. Формування нових життєвих ролей може відбуватись в штучно створеному середовищі, коли уявні ролі заступаються втраченими або не розвиненими реальними. Цим середовищем може бути: а) творчість, як активна (вироблення творів мистецтва), так і пасивна (сприймання творів мистецтва: читання книжок, перегляд кінофільмів тощо); б) рольова гра (розважальна, навчальна, психотерапевтична).

Нові життєві ролі сприяють відновленню рольової компетентності, що є важливою складовою життєвої компетентності особистості. У цьому велике значення мають цінності переживання. Процес переживання сам по собі є засобом перепрацювання травматичного досвіду і подолання життєвих труднощів [8]. Рольове переживання, крім терапевтичного ефекту, має істотне значення як умова рольової компетентності.

Дуже важливим (чи не найголовнішим) завданням допомоги особистості з дисгармонійним життєвим світом у разі чи то фізичних обмежень, чи то психологічних дисгармоній (травма, бар'єр, інше обмеження) є відновлення власної самоцінності, подолання комплексу неповноцінності. Відношення (до себе і до навколишнього світу) є третьою групою цінностей. Відношення до себе як незаперечної цінності, прийняття себе і свого становища без зайвої драматизації - це шлях до знаходження нових ресурсів самореалізації (а вони є навіть у найважчих випадках обмежень життєвого світу) та основна умова підвищення життєвої компетентності.

Важливим практичним доповненням описаних теоретичних міркувань є розроблена автором система формування практичних умінь і навичок, яку можна назвати "тренінг рольової компетентності". Він є складовою частиною більш широкого навчального семінару "Рольовий креативний тренінг", або тренінг творчого спілкування [9]. Цей вид активного соціально-психологічного навчання має на меті розкрити творчий потенціал людини, необхідний в різних формах роботи з людьми. Він полягає у формуванні навичок управління власними психологічними ролями, які вже є в рольовому репертуарі людини, у розвитку багатомірності ролей за рахунок нових різновидів наявних ролей та володінні новими уявними ролями, що виконують не лише компенсаторну функцію, а й стають інструментом підвищення творчого потенціалу особистості, в умінні більш гнучко поводитися в конфліктних ситуаціях та розв'язувати багато інших практичних завдань.

Висновок

Дошкільний вік - найважливіший етап в розвитку особи. Це період початкової соціалізації особи, залучення її до світу культури, загальнолюдських цінностей, час встановлення початкових відносин з провідними сферами буття... Неповторні особливості фізичного, психічного, соціального розвитку виявляються в своєрідності способів і форм пізнання і діяльності дошкільника".

Тому сучасна дошкільна освітня установа повинна стати місцем, де дитина дістане можливість широкого соціально-практичного самостійного контакту з найбільш значущими і близькими для її розвитку сферами життя. Накопичення дитиною під керівництвом дорослого цінного соціального досвіду — ось шлях, який сприяє, по-перше, розкриттю вікового потенціалу дошкільника і, по-друге, успішному вступу до дорослого життя. З чого виходить, що віковий потенціал не може бути реалізований за відсутності соціальної зрілості (компетентності) людини на певному ступені її розвитку.

Засоби підвищення рольової компетентності