Пошукова робота

Розвиток творчих здібностей дітей

На початку ХХІ ст. в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов’язано з тим, що орієнтація шкіл на формування в учні в основному репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі знання в нестандартній ситуації, під час розв’язання проблемних завдань у різних сферах суспільного життя. На жаль у більшості нинішніх випускників загальноосвітніх шкіл не розвинене творче мислення, вони слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації, перетворення її в гнучкі системи, придатні для застосування в різних життєвих ситуаціях; фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації. Проте відомо, що діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумове керівництво з боку вчителя.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці навчальна виховного процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення.

Свого часу К.Ушинський писав про те, що логіка природи найдоступніша для дітей. Цю ідею Е.Ушинського застосував В.Сухомлинський. В Сухомлинський запропонував власну систему навчання мислити. Під системою уроків мислення В.Сухомлинський розумів школу думки, без якої не уявляється “повноцінної, ефективної розумової праці на всіх уроках не тільки в початковій школі, а й в наступні періоди навчання та розумового розвитку. Вона, ця школа, є фундаментом творчих розумових сил, необхідних для опанування нових і нових знань”.

Характерними умовами системи уроків мислення. Розробленої В.Сухомлинським, були:

Висока ерудиція педагога.

Управління мисленням учнів має починатися ще до уроку.

Необхідність підготовки не до окремого уроку, а одразу до кількох, тобто до системи уроків.

Окрема увага має приділятися безпосередній організації розумової діяльності. На уроці.

Дбання про розвиток мислення школярів на уроці потребує особливостей перебігу у них психічних процесів, зокрема, процесу мислення.

Емоційне забарвлення уроку полегшує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвитку їхнього мислення.

Мислення, безумовно, процес суто індивідуальний.

Отже, В.Сухомлинський важливим завдання вважав навчити дитину мислити, “пізнати світ і себе в ньому, пізнавати багатство науки, мистецтва, природи – вчив жити через виховання в собі мислителя. А відтак, усе робив для розбудови національної школи мислення, де панує радість творчості, активно формується людська індивідуальність, розцвітає жива душа...”

Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних записках до навчальних програм, про це пишуть у методичних посібниках для вчителів, але конкретної програм формування логічних прийомів мислення немає. І тому робота ведеться без знання конкретної системи прийомів їх змісту і послідовності формування. А це призводить до того, що досить велика кількість учнів не володіє початковими прийомами логічного мислення навіть у старших класах, і це, у свою чергу, зумовлює неповноцінне засвоєння навчального матеріалу протягом 10 років. 10 років неякісної праці. Чи не забагато.

Чому один і той же матеріал одна дитина схоплює миттєво, друга – повільно, а третя взагалі не розуміє? Чи не тому, що в першому випадку мию, образно кажучи, сіємо зерно вже в підготовлений у дошкільному дитинстві грунт, у другому – у зораний та не якісно. А в третьому – на висушений грунт, якого не торкалася рало? І грунт цей – сформованість у дитини логічних прийомів мислення: вміння порівнювати, аналізувати.

Ми говоримо: “Порівняй”, а дитина не знає, як це робиться. Виявляється, цього також треба вчити. Або звертаємося до учня: “Проаналізуй умову задачі”, але не пояснюємо, що таке аналіз. Не розуміючи точного значення дії, яку дитина має виконати, вона охоплює не сутність, а лише форму. Діти шукають площу прямокутника, множачи довжину на ширину, не розуміючи головного: чому треба множити. А тому і помилки. Адже надзвичайно важко запам’ятати безліч не пов’язаних між собою фактів. Наприклад, дитина впевнено додає в стовпчик, розказує, яку цифру записуємо, де а яку запам’ятовуємо переносимо. Виникає запитання – “Чому робимо саме так а не навпаки?”

Дитина розгублюється, тому що формою вона оволоділа, а принцип розрядної дії лишився поза увагою.

Незнання, нерозуміння накопичується, і через деякий час втрачається інтерес до навчання. Коло замикається.

Отже, починати треба з підготовки гнуту, з розвитку логічного мислення, азбуки навчання.

Із свого немалого досвіду я побачила, що діти хочуть щось нового цікавого. І я працюючи як і всі наші вчителі відшукувала по краплині ті логічні завдання, які з’явилися на сторінках газет, журналів, у методичних посібниках складала самостійно за аналогією. Багато запозичувала у телепередач “Зоряний час” – раніше, тепер у грі “Елджі еврика”.

Використовую багато ситуацій, задач, пізнавальних завдань, ігор на розвиток логічного мислення, пам’яті, для розвитку творчих здібностей дитини.

Наприклад гра “Знайди зайве слово”.

Дуб (який?) старий високий, білокорий, гіллястий.

Вишня (які?) смачні, червоні, достиглі, міцні.

Книжка (яка?) цікава, нова, висока, улюблена.

Це довга і клопітка робота, але дітям подобалось, я бачу результат і не жалкую за витраченим часом.

В доборі завдань я йду від простіших завдань до складніших.

Гра “Продовж ряд має такий вигляд:

Б)

б) 13579..

в) 1248..

Термін “логіка” походить від грецького слова “логос”, що означає “думка”, “розум”, “закономірність і використовується для позначення сукупності правил, яким підкоряється процес мислення. Іншими словами логіка – це наука, яка розкриває механізм мислення.

Звичайно, можна логічно думати, правильно робити умовиводи, спростовувати помилкові докази суперника і не знаючи логіки, подібно до того, як деякі люди вміють говорити і писати правильно, не знаючи правил граматики, але, на жаль, такими здібностями володіють не всі.