Отже, навіть перші паростки «нового» пролетарського виховання, на прикладі дитячих організацій Німеччини, свідчили про те, що воно, за суттю, є середньовічним становим (нині класовим) вихованням, зі всіма його обмеженими інтересами лише своєї верстви, з нерозумінням дитячої природи (революційну боротьбу діти сприймають теж як гру), з нав'язуванням (диктатом) дітям дорослих проблем («його змістом є участь дітей у боротьбі та роботі революційного пролетаріату»), з позбавленням пролетарської молоді дитинства. Однак найжахливішим результатом, про який, мабуть, і не здогадувалися автори «нового» виховання, є формування в дітях антигу- манних цінностей, навичок знищення, а не створення, нетерпимості замість толерантності і, таким чином, антисоціальної спрямованості, тобто крайнощі соціальності, її абсолютизація (як і взагалі будь-чого) призводять до самозаперечення. Публікація Е. Гернле демонструє, що пролетарському вихованню не вистачало культурного ґрунту, йому притаманна низька педагогічна культура, тому воно було приречене на соціальну невдачу.

І організація дитячих рухів, і концентрація уваги соціального виховання в індустріальну епоху (особливо наприкінці) саме на розвиткові дитини віддзеркалюють поширення інтересу до дитинства, усвідомлення його значення для розвитку людини і суспільства в розвиненій індустріальній культурі від найпрогресивніших її представників до широкого загалу. Про це свідчить і виникнення на межі століть науки про цілісне вивчення дитини — педології, основоположниками були американський психолог С. Холл

(1846-1924) та німецький педагог, психолог Е. Мейман (1862-1915), і прийняття Лігою Націй у Женеві 23 лютого 1927 р. Декларації про права дитини, яка «зобов'язувала чоловіків та жінок, громадян усіх країн світу віддавати все найкраще дітям, і кожен має робити це незалежно від расової чи громадянської належності» [6, с. 404]. Декларація намагалася переконати соціум дорослих, що саме він має надати всі можливості дітям для «нормального фізичного і духовного розвитку», що дитина має право на підтримку і розуміння дорослих.

Відомо, що в інформаційному суспільстві значення молодої людини для розвитку соціуму вже усвідомлено. «Бунт» молоді в 60-ті рр. ХХ ст. не в останню чергу викликав трансформацію світової освітньої системи. З прийняттям міжнародним співтовариством Конвенції ООН «Про права дитини» (1989) поступово гармонізуються стосунки між батьками та дітьми. Навіть інколи за правами забувають про обов'язки дитини перед собою, родиною, суспільством, на чому наполягав Баден-Пауелл і без чого ані сім'янина, ані громадянина не виростити. Проте маніпулювання молоддю через різноманітні організації залишається в соціальній практиці, особливо політичній. Отже, в умовах відновлення в Україні розмаїття дитячо-молодіжних організацій обов'язком соціальних педагогів має стати контроль за соціальним розвитком у них дітей та підлітків для запобігання використанню нової генерації як засобу досягнення цілей дорослих, щоб не повторити негативний досвід першої дитячої організації «хлопці Савонароли».

Напрямом подальшого дослідження цієї проблеми є аналіз трансформаційних процесів у дитячо-молодіжних організаціях світу в умовах інформаційного суспільства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Безрогов В. Г. Воспитание знатного мальчика в ранней Ирландии / В. Г. Безрогов// Школа и педагогическая мысль средних веков, Возрождения и начала Нового времени. — М. : АПН СССР, 1991. — С. 4-17.

2. Гернле Е. Дитячий рух, як нова форма організації виховання / Е. Гернле // Мамонтов Я. Хрестоматія сучасних педагогічних течій. — Х. : Дер- жвидав України, 1926. — С. 255-262.

3. Грибанова Г. И. Скаутизм как воспитательная система / Г. И. Грибанова // Педагогика. — 1992. — №5-6. — С.26-32.

4. Гуманистическая мысль, школа и педагогика эпохи Средневековья. — М. : АПН СССР,1990. — 200 с.

5. История педагогики : учеб. пособие. Ч.1: От зарождения воспитания в первобытном обществе до середины XVII в. / под ред. А. И. Пискунова. — М. : ТЦ «Сфера»,1998. — 191 с.

6. История социальной педагогики: хрестомат.-учеб. / под ред. М. А. Гала- гузовой. — М. : Гуманит. Изд. центр ВЛАДОС, 2000. — 544 с.

7. Колибабюк Я. Діяльність скаутських організацій у США / Я. Коли- бабюк // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості. — Суми, 1994. — С. 136-148.

8. Краснова И. А. Проблемы воспитания во Флоренции времен Савонаролы / И. А. Краснова // Школа и педагогическая мысль средних веков, Возрождения и начала Нового времени : сб. науч. тр. — М.,1991. — С.164-176.

9. Модзолевский Л. Н. Очерк истории воспитания и обучения с древнейших времен до наших дней / Л. Н. Модзолевский. — СПб. : Н. Г. Марты- нов,1892. — 433 с.

10. Монро П. История педагогики: В 2 ч. Ч.1: Древность и Средние века / П. Монро. — М, Пг. : ГИЗ, 1923. — 286 с.

Надійшла до редколегії 10.12.2009 р.