характеризує наявність таких якостей, як: патріотизм, громадянська відповідальність, толерантність, потреба в громадянській діяльності, громадянська свідомість, почуття громадянського обов'язку.
На жаль, у значної частини молоді ці високі громадянські якості нині змінилися на соціальний песимізм, зневіру в завтрашньому дні, політичний нігілізм. Вони особливо виявляються в молодіжному середовищі, де часто панують хаос і безпорадність, спостерігаються асоціальні та криміногенні явища. У зв'язку з цим формування й розвиток громадянськості молодої людини є одним з найважливіших завдань освіти.
Із соціально-педагогічної точки зору громадянськість розглядається як соціальна якість особистості, яка характеризує взаємини людини з суспільством та державою, виражає зв'язок між конкретним громадянином держави й особистістю як суб'єктом суспільних відносин. Громадянськість не надається при народженні, її неможливо сформувати «раз і назавжди». На нашу думку, молоду людину можна лише підготувати до особистого розуміння громадянськості, справляючи на неї виважений ідейний вплив. Набуття громадянськості можливе лише як процес та результат еволюційної за своєю суттю самоідентифікації особистості (громадянин де-факто) в процесі громадянської соціалізації. Виявляється ж громадянськість у здатності, готовності та спрямованості особистості бути громадянином.
Реалізація таких якостей громадянина як патріотизм, толерантність, громадянська відповідальність, активність тощо потребує обов'язкового врахування соціального аспекту. Їх формування відбувається в контексті громадянської соціалізації, під впливом багатьох керованих і випадкових, цілеспрямованих і стихійних чинників. Сучасний етап швидких та неперед- бачуваних перетворень у суспільстві в цілому характеризується культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним плюралізмом, кризою влади, викликає труднощі соціалізації, особливо молодого покоління. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з одного боку, вони входять у той соціальний простір, який організовано незалежно від них попередніми поколіннями; з іншого боку, молодь може змінити, перебудувати створені структури. Крім того, вихід із кризової ситуації нашого суспільства, процес його розвитку також безпосередньо пов'язані зі становищем молоді, її можливою участю в цьому процесі і небезпекою виявитися жертвою кардинальних соціальних змін. Тому дослідження процесу залучення молодого покоління в усі сфери суспільного життя набуває такого важливого значення. При цьому кризові моменти розвитку виявляються найбільше в економічній стагнації, деформаціях у соціальній сфері, руйнуванні системи морально-духовних цінностей. А це істотно загострює конфлікт між суб'єктивним і об'єктивним, між прагненнями, очікуваннями і дійсністю при входженні різних груп молоді в суспільне життя [7, с. 107-111].
Одним з аспектів соціалізації є громадянська соціалізація. Вважаємо, що процес громадянської соціалізації потребує більших організаційних зусиль, ніж інші види соціалізації (сімейна, політична, етнічна). Людині легше усвідомлювати інтереси, цінності соціальної групи та прагнення їх захищати, ніж інтереси суспільства, країни. Цінності громадянського суспільства не очевидні, тому потребують серйознішого, глибшого усвідомлення. Говорити про громадянське суспільство в сучасному розумінні можливо лише з моменту появи громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, котрий усвідомлює себе таким, для якого характерні розвинена правосвідомість і здатність обстоювати свої права і свободи.
Саме від усвідомлення громадянських цінностей та прийняття їх як внутрішньої настанови особистості залежить успішність соціалізації взагалі. Маючи громадянські права і свободи, людина здатна самостійно мати в суспільстві те становище, яке найбільшою мірою відповідає обсягу та якості реалізованого особистісного потенціалу. Тому так важливо в сучасних умовах кризи українського суспільства спрямувати зусилля педагогів саме на організацію громадянської соціалізації, яка постає однією з умов розвитку громадянського суспільства.
Аналіз сучасних наукових доробок дослідників проблеми громадянської соціалізації свідчить про недостатнє визначення цього поняття. Спостерігається підміна поняття громадянської соціалізації переліком напрямів соціалізації. Недостатньо, на нашу думку, приділяється уваги феномену громадянськості в процесі громадянської соціалізації [7, с. 107-111]. Сумніви викликають твердження про громадянську соціалізацію як процес засвоєння соціального досвіду, його перетворення та пере- дання наступному поколінню. Однак виникає питання, який досвід може передати старше покоління молодому в сучасних трансформаційних умовах нашого суспільства, коли відбуваються руйнація, заміна одних цінностей іншими, нерозуміння і, як наслідок, несприйняття нових ціннісних орієнтирів? Також ми не погоджуємося з твердженнями, що ефективність громадянської соціалізації залежить від озброєння молоді міцними знаннями, переважно правовими, на основі яких формуються глибокі переконання. На нашу думку, яку останнім часом усе частіше висловлюють спеціалісти, необхідно не стільки формувати переконання (хоча правознавство, політична освіта, суспільствознавчі курси, громадянська освіта, безумовно, дуже важливі для формування громадянської свідомості та на її основі — громадянських переконань), скільки виховувати свідому особистість — громадянина.
Доволі часто, наводячи визначення поняття «громадянська соціалізація», автори мають на увазі участь людей у політичному та суспільному житті. При цьому не береться до уваги найважливіше в громадянській соціалізації — виховання патріотизму, що є сутністю громадянськості. У політичній та загальносуспільній діяльності участь здатні брати лише декотрі, але допомогти сусідові, колезі, батькам у повсякденному житті — може кожен. Загинути за Батьківщину — це великий вчинок, але є й великі вчинки повсякденного служіння суспільству, повсякденної любові та співчуття до конкретних людей, з якими ти разом. Прояв громадянськості — це допомога тим, кому вона необхідна. Тому недостатньо робити акцент лише на зовнішньому прояві громадянськості, такому, як участь у рухах, організаціях, партіях. Громадянськість людей, яка спонукає їх об'єднуватися для вирішення певних завдань або проблем, що постають перед суспільством, є основою громадянської соціалізації.
Під громадянською соціалізацією розуміємо процес засвоєння, активного творчого відтворення та розвитку особистістю громадянського досвіду, норм, цінностей, традицій даного суспільства, результатом