Слід підкреслити, що вирішення проблем сучасної освіти неможливе без цілеспрямованого використання ІКТ, котрі забезпечують доступ до глобального інформаційного простору і суттєво змінюють освітні методики. При цьому йдеться не про елементарну ліквідацію комп'ютерної неписьменності випускників навчальних закладів, а про підготовку творчого фахівця, здатного приймати неординарні рішення, мислити креативно, максимально використовуючи для цього можливості ІКТ. Тому в освіті ІКТ повинні розглядатися не тільки як чинники інтенсифікації і індивідуалізації навчальної роботи, але й мотивації навчання. Інтенсифікація навчання припускає розширення обсягів знань завдяки ущільненню навчальної інформації через подання її різними способами і в різних формах, зокрема через гіпер- тексти і мультимедіа. При цьому забезпечується підвищення продуктивності переробки початкової навчальної інформації, а в результаті – підвищення технологічності всієї навчальної діяльності. Індивідуалізація навчання виявляється в тому, що ІКТ дозволяють скоректувати процес навчання на основі зворотного зв'язку відповідно до індивідуальних результатів навчання під час інтерактивної взаємодії учнів і викладача [8].

Мотивація навчання в умовах використання ІКТ реалізується через досягнення привабливості навчання, посилення вимог до результату навчання, зростання престижності навчальної діяльності; створення таких стимулів, які спонукають до вивчення навчальних предметів, формують інтерес і позитивне ставлення до пізнавальної діяльності.

Реалізація нової парадигми освіти неможлива без знання про властивості інформації та інформаційних ресурсів, закономірності їх поширення і способи доступу до них. Необхідно особливо підкреслити, що ці знання повинні мати ті, хто навчає, так і ті, хто вчиться. Іншими словами, вони повинні мати у своєму розпорядженні інформацію про інформацію, або, користуючись терміном, уведеним Ю. А. Шрейдером, – метаінформацією. Цей підхід є вельми плідним, проте, наскільки нам відомо, він недостатньо відомий у системі освіти, за винятком огляду більше ніж десятирічної давності, що містить характеристику ролі й місця метаінформації в інформаційному забезпеченні студентів вузів, а також аналіз співвідношення метаінформації і спеціальної інформації в інформуванні студентів.

До найважливіших інформаційних чинників, що безпосередньо впливають на систему освіти, належать закономірності розвитку інформаційних потоків. Загальновідомо, що саме вони є основою прогнозування обсягів документальних фондів і технічних можливостей комп'ютерів, використовуваних для їх обробки в бібліотеках та інформаційно-аналітичних центрах, службах інформації, є основою для визначення перспектив розвитку поліграфічної промисловості, книговидання і книгопоширення. Проте набагато меншою мірою закономірності розвитку інформаційних потоків відомі в системі освіти [1].

Таким чином, існує причинно-наслідковий зв'язок між закономірностями функціонування інформаційних (документальних) потоків і необхідністю істотних перетворень у системі освіти. Цей зв'язок ще більше актуалізується в умовах становлення інформаційного суспільства і суспільства знань.

Інформаційне суспільство невипадково називають «суспільством, що навчається, суспільством, що еволюціонує в суспільство знань». Підставою для цього є принципові зміни у сфері виробництва і споживання інформації та знань [2]:

перетворення інформації і знань на провідну перетворюючу силу суспільства, усвідомлення інформаційних ресурсів як стратегічних ресурсів суспільства;

становлення нової економіки, економіки знань, основою якої є глобальна інформатизація, стрімкий розвиток ІКТ;

постійне зростання обсягів інформаційних потоків у поєднанні з їх динамічністю, мінливістю, зумовлених скороченням циклу оновлення як виробничих, так і соціальних технологій, який почав випереджати темпи зміни поколінь;

розуміння необхідності безперервної освіти і здатності до перекваліфікації як невід'ємної складової збереження соціального статусу особистості;

залежність долі кожної людини від здатності своєчасно знаходити, отримувати, адекватно сприймати і продуктивно використовувати нову інформацію.

Упровадження ІКТ в навчальний процес освітніх установ уносить принципові зміни до змісту професійної діяльності сучасного вчителя, викладача, педагога і припускає опанування не лише широкого спектра нових знань і набуття вмінь, але й набуття інформаційної компетентності в цілому. При цьому до працівників освітніх установ висувають нові вимоги:

уміння вести моніторинг веб-сервера простору, здійснювати пошук видалених базах даних; створювати й актуалізувати проблемно орієнтовані бази даних, електронні навчальні видання;

уміння трансформувати інформацію з однієї форми в інші: словесну інформацію в табличну або графічну, забезпечуючи візуалізацію знань;

здатність вербалізувати графічну інформацію та ін.;

опанування культури і технології ділового електронного листа;

розуміння зростання відповідальності педагога в умовах переходу від традиційних усних до письмових електронних способів передачі інформації.

Усі ці й інші вимоги, що диктуються проникненням ІКТ в систему освіти, визначають необхідність формування якісно нової інформаційної культури педагогів.

Підсумовуючи необхідно відзначити, що останніми роками в усьому світі серйозну увагу почали приділяти інформаційній підготовці особистості. Важливим наслідком особливостей розвитку інформаційного суспільства для системи освіти є необхідність створення такого інструменту, за допомогою якого можна стежити за якістю інформаційної підготовки особистості, її готовністю жити в інформаційному суспільстві. Таким інструментом може і повинен стати міжнародний стандарт інформаційної культури в Україні.

Вищі навчальні заклади культури мають стати ініціаторами розробки стандартів інформаційної культури (інформаційній письменності), щоб не допустити абстрактних стандартів з інформаційної письменності і інформаційної культури в Україні. Стандарт має бути створений для абсолютно конкретної категорії споживачів інформації, залежно від ступенів і рівнів загальної і