УДК 371

Т. О. ДМИТРЕНКО А. І. ПРОКОПЕНКО К. В. ЯРЕСЬКО

КРИТЕРІАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕТОДОЛОГІЇ ПЕДАГОГІКИ

Розглядаються основні теоретичні результати дослідження критеріальних характеристик методології педагогіки. Розроблено визначення поняття методології педагогіки.

Ключові слова: критеріальні характеристики, методологія педагогіки, педагогіка.

Рассматриваются основные теоретические результаты исследования критериальных характеристик методологии педагогики. Разработано определение понятия методологии педагогики.

Ключевые слова: критериальные характеристики, методология педагогики, педагогика.

The basic theoretical results of research of criterion description of methodology of pedagogics are submitted. The definition of methodology of pedagogics are developed.

Key words: criterial characteristics, methodology of pedagogy, pedagogy.

Методологічні питання є найактуальнішими як для сучасної філософії, так і для конкретних наук: математики, фізики, культурології, педагогіки тощо. Значення методології постійно зростає у зв'язку з поширенням і поглибленням процесів диференціації й інтеграції наук (диференціація загальної педагогіки, її інтеграція з галузями, напрямами), виникненням дедуктивного складника в гуманітарних науках, формуванням системного мислення фахівців (предметом педагогіки вважають педагогічну систему, в якій відбуваються процеси навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості). Умовними стають межі між педагогікою і психологією завдяки виникненню педагогічної психології (П. Я. Гальперін, В. Я. Ляудіс, Н. Ф. Та- лизіна, І. О. Зимня), між педагогікою, психологією, з одного боку, і кібернетикою – з іншого, завдяки виникненню напряму управління (С. П. Бочарова, С. І. Архангельський, Ю. І. Машбиць, В. О. Якунін), а також кібернетичної педагогіки (К. О. Метешкін).

Методологічні проблеми конкретних наук гуманітарної сфери вирішуються повільно, зокрема їх інтеграція, оскільки деякі питання залишаються не до кінця з'ясованими. Серед них – категорії управління й організації, їх взаємозв'язку, моделювання гуманітарних об'єктів, умови досягнення цілісності.

Метою статті є дослідження основних категоріальних характеристик методології педагогіки: універсальності, інструментальності, орієнтованості на вирішення проблеми, технологічності, інтегративності – і на цьому підґрунті розробка дефініції методології педагогіки.

Дослідження проблеми. Аналіз літератури з теоретико-методологічних питань педагогіки засвідчив, що загальноприйнятого визначення методології педагогіки немає. Цей факт можна пояснити складністю об'єкта дослідження. Російські вчені М. К. Чапаєв і Е. Л. Воробйова стверджують: «... визначення методології гальмується відсутністю досліджень її категоріальних характеристик – найзагальніших, інваріантних, сутнісних ознак поняття, що ґрунтуються на найважливіших функціях явища, яке розглядається» [1, с. 80]. Ми вважаємо, що у визначенні методології необхідно дотримуватися таких вимог:

зважати на дефініцію методології, розробленої сучасними філософами;

у процесі аналізу категоріальних характеристик відштовхуватися від загального (методології науки) і розглядати конкретне – методологію педагогіки.

Сучасні філософи визначають методологію як «учення про способи організації та побудови теоретичної і практичної діяльності людини» [2, с. 628]. Аналіз наведеного визначення свідчить, що в ньому відображені категоріальні характеристики методології, які стосуються аспекту її взаємозв'язку з діяльністю людини:

універсальність як спрямованість на теоретичну і практичну діяльність підкреслює всеосяжну, багатоцільову спрямованість методології, завдяки чому методологізм стає тенденцією сучасної культури;

інструментальність дозволяє за допомогою відповідних засобів здійснити організацію як вплив на особистість, управління як вплив на діяльність, а також спілкування;

рефлективність визначає способи осмислення людиною своїх дій і їх наслідків;

орієнтованість на обґрунтування суперечностей у процесі діяльності, а також вирішення проблеми;

технологічність забезпечує наявність такої інваріантної сукупності: мета, завдання, етапи діяльності, засоби, результати;

інтегративність дозволяє реалізувати зв'язок теорії і практики.

На нашу думку, сукупність критеріальних характеристик, наведених вище, є необхідною і достатньою, тому що вона віддзеркалює основні функції методології науки:

зв'язку теорії і практики (методологія виникла у відповідь на запити життя, необхідність активної діяльності людини);

співвіднесення загальної методології, розробленої у філософії і методології конкретних наук;

розгляду двох основних станів об'єкта пізнання: статики і динаміки в їх взаємозв'язку;

обґрунтування способів діяльності з урахуванням дії об'єктивного, суб'єктивного, особистісного і людського факторів;

спрямованість на вирішення проблем сьогодення, а також тих, які можуть виникнути в майбутньому (принцип інноваційності);

спрямованість на розробку технологічних основ діяльності людини у зв'язку з тим, що «здійснення нових нетрадиційних схем діяльності стає участю все більшої кількості людей» [2, с. 629].

Визначення сутності категоріальних характеристик методології дозволило проаналізувати відповідні характеристики педагогічної методології.

Розгляд універсальності як категоріальної характеристики педагогічної методології дозволив стверджувати, що вона забезпечує обґрунтування сукупності парадигм, на основі якої здійснюється дослідження об'єкта. Парадигми в освіті формувалися, залежно від домінування певного компонента педагогічної системи (зміст, методи, форми діяльності тощо) або технології здійснення процесу (особистісно орієнтована, комп'ютерна). Аналіз свідчить, що сукупність парадигм, яка існує нині, не є функціонально повною (знанієва, культурологічна, гуманістична, дитиноцентристська тощо), оскільки вона описує лише статику процесів у педагогічній системі, формулює завдання її оптимізації, зокрема з точки зору організації. Але педагогічну систему розглядають більшість учених (В. П. Беспалько, В. І. Андрєєв, П. Я. Гальперін, Ю. І. Машбиць, В. М. Нагаєв, Н. Ф. Тализіна, В. О. Якунін) і як систему управління, тобто вплив на діяльність людини необхідними засобами [3, с. 200-209].

Умови виникнення парадигми управління визначаються за допомогою факторного підходу. Вплив об'єктивного фактора полягає в тому, що впродовж ХХ ст. відбувався науково-технічний прогрес. Складні технічні об'єкти (електромережі, турбіни, генератори, двигуни тощо) функціонували як об'єкти управління. Теоретичною основою їх проектування й експлуатації стала технічна кібернетика, методологічним підґрунтям якої є метод моделювання [4]. У галузі техніки почало поширюватися системне мислення фахівців, виник системний підхід до вивчення об'єктів різної природи.

Суб'єктивний фактор, що вплинув на виникнення парадигми управління, полягав у досягненнях плеяди вчених – педагогів, психологів, кібернетиків: