Отже, науковою основою напряму управління в освіті є кібернетична парадигма, яка ґрунтується на таких основних положеннях:

педагогічна система як предмет науки розглядається у двох станах: статиці як організація (вплив на особистість) і динаміці як система управління (вплив на діяльність);

оптимізація педагогічної системи в статиці та динаміці відбувається відповідно до таких критеріїв: аксіологічного (компоненти педагогічної системи розглядаються як цінності для суб'єктів системи); діяльнісного (забезпечення культури діяльності суб'єктів, культури управління діяльністю); діалогічного (досягнення інформаційної культури в процесі спілкування суб'єктів).

Отже, універсальність методології педагогіки виявляється через обґрунтування моделі освіти, вибір сукупності парадигм, проектування відповідної педагогічної системи, розробку й утілення технології здійснення процесів навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості.

Інструментальність як категоріальна характеристика методології педагогіки відображає її орієнтовно-, пізнавально-, перетворювально-рефлексивну спрямованість. У цьому твердженні ми ґрунтуємося на дослідженнях Т. Котарбиноського – автора загальної методології (праксеології), О. О. Богданова, який розробив теорію організації (тектологію) і Н. Вінера – «батька» кібернетики. Так, за Т. Котарбинським, предметом методології мають бути способи діяльності людини, що використовуються в різних сферах. О. О. Богданов наголошував на всезагальності зворотного зв'язку в системі організації, а Н. Вінер – методу моделювання в технічній, біологічній, соціальній галузях.

Інструментальний підхід у педагогіці набув свого розвитку впродовж ХХ ст. завдяки працям Дж. Дьюї, який сформулював основне положення інструментальної педагогіки, а саме: інтелектуальними засобами (інструментами) у вирішенні проблемних ситуацій є поняття, ідеї, концепції, гіпотези, теорії. Вітчизняні вчені розробляли теорію проблемного навчання, засобами якого є поняття проблеми, проблемного питання, проблемної ситуації (В. І. Лозова, М. І. Махмутов), теорію педагогічних евристик як засобів управління діяльністю учнів (В. І. Андрєєв, К. В. Яресько). Отже, інструментальність педагогічної методології полягає в її впливові на розвиток науки в аспекті способів пізнання і перетворення об'єктів.

Існують фундаментальні освітні поняття як складники метанауки (проблема, знання, число, досвід тощо), які дозволяють описувати ситуації, системи, процеси (А. В. Хуторський). За їх допомогою учні (студенти) здобувають знання, набувають уміння і досвід у процесі самостійної навчальної та дослідницької роботи, використовуючи методи партнерської діяльності, проектів, кейс-метод тощо.

Інструментальність педагогічної методології необхідно розглядати в аспекті оптимального вибору способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також розробки нових способів відповідно до нових освітніх парадигм. У цьому сенсі інструментальність пов'язана з рефлексивністю. Сутність зв'язку полягає в тому, що рефлексивна діяльність сприяє вибору оптимальних способів здійснення педагогічної діяльності викладачем і самостійної діяльності – студентом. Педагогічна рефлексія – це методологічна дія, яка дозволяє здійснити цикл управління: збирання інформації щодо освітньої ситуації, її оцінювання, прийняття рішення стосовно доцільності подальшої діяльності. Факторний підхід до вивчення рефлексивної діяльності свідчить, що вона спрямована на визначення факторів, які впливають на освітню ситуацію, обґрунтування суперечностей і проблеми, способів її вирішення.

Наступна критеріальна характеристика педагогічної методології – технологічність. В. В. Краєвський назвав методологію «інструментальним цехом педагогіки», в якому не лише здійснюється вибір способу діяльності, найкращого за даних умов, але й розробляються нові способи пізнання і перетворення педагогічних об'єктів [5]. Поняття технології не можна вважати загальноприйнятими вченими та практичними працівниками-педа- гогами. Ми вважаємо, що технологія пов'язана з діяльністю людини: вона надає її опис стосовно цілей діяльності, етапів, відповідних способів і результатів. Технологія ґрунтується на розкритті взаємодії викладача та студентів як сукупності процесів організації (вплив на особистість з метою створення мотиваційної системи), управління (вплив на діяльність для вирішення проблеми) і спілкування стосовно надання необхідної інформації в прямому та зворотному напрямах [6, с. 112-118; 7, с. 18-24].

На кожному етапі процесів, що відбуваються в педагогічній системі, наявний відповідний рівень організації, управління та спілкування. Він визначається способами здійснення спільної діяльності на кожному етапі. Технологічність методології зумовлені з її визначення, основою якого є спосіб як «дія або система дій, що застосовуються при виконанні будь-якої роботи, при здійсненні будь-чого (механічний спосіб обробки, спосіб виготовлення, спосіб використання)» [8, с. 757]. Аспектами реалізації технологічності педагогічної методології є розробка технологій здійснення процесів у педагогічній системі, а також пошук оптимальних способів організації, управління та спілкування на кожному етапі.

Загальний алгоритм здійснення процесу навчання має таку послідовність етапів і підетапів: орієнтовний (підетапи: усвідомлення необхідності, можливості, технології вивчення матеріалу дисципліни, постановка проблеми); пізнавальний (підетапи: розробка моделі об'єкта предметної галузі, проведення модельного експерименту); перетворювальний (визначення характеристик об'єкта по його моделі, їх опис і порівняння з відомими a priori); контрольно-рефлексивний і коригувальний. Системоутворюваль- ними факторами є: організація на етапі орієнтування, управління на етапі пізнання та перетворення і спілкування на контрольно-рефлексивному етапі.

Стосовно практичності методології педагогіки можна стверджувати, що її необхідно визначати в широкому розумінні як опосередкований вплив на практику через удосконалення теорії, визначення тенденцій розвитку науки, проектування способів діяльності, а також у вузькому – як безпосередній вплив на практику освіти за допомогою нових технологій