УДК 378.147.091.212.2

Ж. В. ДАВИДОВА

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО- ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Розглянуто педагогічну систему формування духовно- ціннісних орієнтацій студентів. Обґрунтовано зміст компонентів цієї системи та зв'язки між ними.

Ключові слова: духовно-ціннісні орієнтації, педагогічна система, управління, компоненти.

Рассмотрена педагогическая система формирования духовно-ценностных ориентаций студентов. Обосновано содержание компонентов этой системы и связи между ними.

Ключевые слова: духовно-ценностные ориентации, педагогическая система, управление, компоненты.

A pedagogic system ofspiritual-value orientations formation of students is studied in the article. The content of this system components and bonds between them are grounded.

Key words: spiritual-value orientations, pedagogic system, managing, components.

Одне із головних положень концепції оновлення сучасної вищої освіти – її спрямованість на культурний, інтелектуальний і духовний розвиток студентської молоді. Дуже важливим є формування в людини ціннісного ставлення до різних явищ дійсності, ієрархії цінностей, що визначають ставлення особистості до навколишнього світу й поведінку в суспільстві. Завдання системи освіти в цьому процесі – створити такі умови, за яких позитивні цінності суспільства стали б надбанням особистості студента, внутрішніми орієнтирами його діяльності.

У зв'язку з цим однією з актуальних проблем сучасної науки педагогіки є проблема організації педагогічного процесу, під час якого відбувається формування духовно-ціннісних орієнтацій (ДЦО) студентів.

Метою статті є обґрунтування педагогічної системи формування духовно-ціннісних орієнтацій студентської молоді.

Вирішення проблеми формування ДЦО потребує цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Ефективним засобом його дослідження є метод моделювання. Питанням моделювання педагогічних об'єктів присвячені праці В. С. Безрукової, В. П. Беспалько, Т. О. Дмитренко, Н. Ф. Та- лизіної, В. О. Якуніна, К. В. Яресько й інших. Ученими використано системний підхід, об'єктом якого є педагогічна система. Як зазначає Т. В. Колбіна, поставлена мета функціонування педагогічної системи досягається завдяки управлінню, яке зумовлює можливість виділення структурних елементів системи, забезпечує їх інтеграцію й ієрархічну побудову [1]. При визначенні місця компонентів педагогічної системи та зв'язків між ними, К. В. Яресько вважає, що створення педагогічної системи має розпочинатися з визначення й обґрунтування цілей її функціонування. На основі визначеної системи принципів здійснюється вибір змісту, принципів і форм педагогічної діяльності [2]. Основними компонентами педагогічної системи є викладач і студент, між якими існують прямі і зворотні зв'язки. Завдяки цьому здійснюється управління навчальною діяльністю студентів та її коригування. Об'єктом управління педагогічної системи є навчальна діяльність студента, суб'єктом управління – викладач.

Для оптимальної організації навчальної діяльності необхідно ретельно проаналізувати характеристики об'єктів педагогічного впливу – студентів. Студентський вік – це період пізньої юності або ранньої дорослості. Учені (Б. Г. Ананьєв, І. О. Зимня, І. С. Кон, А. О. Реан) цей період вважають найсприятливішим для психічного, фізичного і соціального зростання особистості. У студентському віці завершуються головні фази як біологічного, так й особистісного розвитку. В особистісному плані: завершується формування головних рис характеру й особливостей особистості: темперамент, загальна спрямованість. Цей вік характеризується найактивнішим розвитком моральних та естетичних почуттів, стабілізацією характеру та поведінки, тобто становленням усієї духовної сфери особистості. Найголовнішою особливістю юнацького віку є усвідомлення людиною своєї індивідуальності, неповторності, становлення самосвідомості й формування образу «Я».

Студентська молодь – особлива соціальна категорія «специфічність якої зумовлена організаційним об'єднанням їх таким суспільним осередком спрямованої соціалізації людського індивіда, яким є інститут вищої освіти» [3]. Єдність інтересів й потреб у студентів є основою формування в них особливої соціально-групової самосвідомості, особливостей студентської моралі, етики, студентського мікросередовища, морально-психологічного клімату студентських груп. Усе це посилюється віковою однорідністю, якої, зазвичай, позбавлені інші соціально-психологічні групи [4]. Ця соціальна група має спільну мету – здобуття якісної освіти для досягнення подальших життєвих цілей – професійного зростання, саморозвитку та самовдосконалення. Тому відмітною ознакою студентської молоді є порівняно високий рівень пізнавальної мотивації. Це твердження підтверджується результатами опитування студентів щодо їхньої мотивації навчання. Для 98% опитаних вибір ВНЗ не є нав'язаним із боку оточення, а є власним, усвідомленим і тим, що відповідає їхнім інтересам і нахилам. Студенти демонструють достатньо високу мотивацію щодо навчання, що ґрунтується на пізнавальному інтересі до предметів, що вивчаються. Ця характеристика є дуже важливою для навчально-виховного процесу: тому що завдяки високому рівню пізнавальної мотивації студенти виявляють активність, самостійність і творчість під час навчання.

Водночас науковці в галузі вікової психології та фізіології відзначають, що здатність людини до свідомої регуляції власної поведінки в 17-19 років розвинута не повною мірою, що виявляється в недостатньому рівні самоаналізу власних вчинків, моделей поведінки та неадекватній самооцінці. Зважаючи на те, що самооцінка відбувається через порівняння ідеального «Я» з реальним, така ситуація призводить до виникнення протиріччя в розвиткові особистості молодої людини.

Для другого періоду юності типовими є максималізм і категоричність оцінок, яка виявляється через негативне ставлення до думок дорослих, неприйняття їхніх думок. У молодих людей є потреба в активній діяльності. За відсутності позитивного виховного впливу вони можуть спрямувати власну активність по антисоціальних напрямах, конфліктувати з оточуючими. Тому завдання педагогів – спрямувати цей потік у конструктивне, творче русло [5].

Наведені вище об'єктивні особливості студентського віку створюють сприятливе підґрунтя та зумовлюють необхідність формування ДЦО як основи розвитку самосвідомості, самооцінки, становлення світогляду та власного «Я».

Таким чином, урахування особливостей студентського віку дозволить детально обґрунтувати компоненти педагогічної системи формування ДЦО студентської молоді.

Зважаючи на