Аналіз сукупності суперечностей та врахування особливостей розвитку учнів студентського віку, дозволяє дійти висновку, що метою педагогічного процесу є формування ДЦО студентської молоді завдяки інтегративному розвиткові когнітивних, емотивних якостей, поведінкових й рефлексивних умінь особистості. Цілі визначаються відповідно до зазначених компонентів. Цілями на рівні когнітивного компонента є формування систематизованих, глибоких, дієвих знань у сфері ДЦО, усвідомлення значущості ДЦО; на рівні емотивного компонента – формування естетичної культури, умінь орієнтуватися в житті на прекрасне; на рівні поведінко- вого компонента – формування соціально-позитивної спрямованості поведінки, стійких умінь у поведінці ґрунтуватися на духовних цінностях; на рівні рефлексивного компонента – формування вмінь оцінити вчинки людей та суспільні явища з точки зору духовних цінностей.

Мета педагогічного процесу формування ДЦО зумовлює вибір відповідних принципів, які, у свою чергу, визначають її зміст, методи та форми і являють собою «провідні ідеї, нормативні вимоги до організації та здійснення освітнього процесу» [6, с. 75]. На основі аналізу праць В. І. Ан- дрєєва, Ю. К. Бабанського, В. С. Безрукової, В. К. Буряка, В. І. Загвязин- ського, А. А. Кірсанова, В. І.Лозової, А. В. Хуторського й інших учених, які досліджували сутність принципів як дидактичної категорії, а також згідно з визначеною метою визначимо принципи формування ДЦО.

Система педагогічних принципів спрямована на зменшення дії протиріч, що виникають при дії об'єктивного, суб'єктивного, особистісного факторів, які впливають на педагогічний процес.

За класифікацією В. С. Безрукової, виділяють три групи принципів: перша група – це принципи, що є результатом особливостей людини, як головного об'єкта педагогіки; друга – це загальні вимоги безпосередньо до самого педагогічного процесу; третя група принципів відображає відношення між педагогічним процесом та середовищем [7]. Ці принципи є загальними й інваріантними для всіх навчальних закладів. Охарактеризуємо основні педагогічні принципи формування ДЦО.

Принципи першої групи.

Принцип природовідповідності – це завжди перший принцип, з якого починається конструювання педагогічного процесу. Дотримання цього принципу при організації педагогічного процесу зумовлює всебічний, гармонійний розвиток студента, як цілісної особистості з урахуванням вікових особливостей та наявного рівня сформованості ДЦО.

Принцип гуманістичної спрямованості – передбачає ставлення до студента як до найвищої цінності в системі людських відносин, а його особистісний розвиток – головною кінцевою метою освіти. Педагогічний процес має ґрунтуватися на взаємоповазі викладача і студента, визнанні індивідуальності студента як суб'єкта навчання і життєдіяльності. При застосуванні цього принципу підкреслюється пріоритетність духовних цінностей над технократичними, виробничими, економічними, адміністративними тощо.

Принципи другої групи.

Принцип цілісності – сприяє упорядкуванню педагогічного процесу формування ДЦО. Єдність та завершеність усіх компонентів педагогічного процесу, підпорядкованого кінцевій цілі, забезпечують його ефективність.

Принцип демократизації – оснований на наданні учасникам педагогічного процесу певної волі для саморозвитку, саморегуляції, самовизначення, що є необхідними умовами індивідуального усвідомлення певних ДЦО студентами. Завдяки цьому принципу при формуванні ДЦО забезпечуються взаємоповага, тактовність та толерантність при взаємодії педагогів та студентів, що допомагає уникнути авторитарного тиску викладачів.

Принцип науковості – відображає необхідність ґрунтувати педагогічний процес на актуальній науковій інформації. Користування науковими загальнодидактичними розробками, а також розробками з питань формування ціннісних орієнтацій студентів допомагає запобігти стихійності й хаотичності при навчанні і забезпечити формування ДЦО на основі стрункої та науково обґрунтованої педагогічної системи.

Принцип управління – результат закономірності педагогічної системи, що об'єктом управління є діяльність особистості, яка розвивається в цьому процесі, а метою – розвиток її якостей. Указана закономірність виявляється через сукупність законів: необхідної різноманітності, екстремальності, зворотного зв'язку, що відображають не всі зв'язки педагогічної системи, а лише необхідні, загальні й сталі [8]. Цей принцип є важливим тому, що формування ДЦО молоді перебуває під постійним зовнішнім впливом (ЗМІ, оточення тощо) і потребує певного коригування і спрямування, тобто управління.

Принципи третьої групи.

Принцип культуробідпобідності – використання цього принципу підкреслює першочерговість формування культури особистості майбутнього фахівця. Навчальний процес розуміється як складова культури суспільства, культурно-історична цінність. При цьому студент розглядається як творець майбутніх культурних цінностей завдяки розвиткові не лише його професійно-інтелектуальних якостей, а й емоційно-вольової сфери.

Принцип гуманітаризації педагогічного процесу полягає в посиленні ролі гуманітарних знань при формуванні ДЦО майбутнього фахівця. Різнобічне ознайомлення студента зі світовою культурою зумовлює формування цілісної картини того явища, що вивчається, вироблення власного ціннісного ставлення. Завдяки цьому принципу забезпечуються всебічний розвиток особистості та її підготовка до соціальної взаємодії.

Система принципів, розглянутих вище, є інваріантною щодо навчального процесу, але, з урахуванням особливостей педагогічного процесу формування ДЦО студентської молоді, її слід доповнити специфічними принципами. До них належать:

Принцип професійної спрямобаності педагогічного процесу – це провідний принцип вищої освіти. Сутність цього принципу зумовлюється соціокультурними вимогами до фахівця як носія і творця духовних цінностей. Цей принцип виражається в прагненні особистості до здобуття такого рівня освіти, що дозволить вести ефективну трудову діяльність і бути конкурентоспроможним на світовому ринку праці. Зміст формування ДЦО має відповідати цьому принципу.

Принцип емоційної бідкритості – оскільки ДЦО – це переживання, які висловлюються через емоцію – безпосередню оцінку суб'єктом об'єкта,