Психолого – педагогічна

допомога першокласникам

в адаптації до навчання

в школі

ВСТУП

Соціальна адаптація – це пристосування індивіда до умов середовища та результат цього процесу.

Особливості адаптації першокласників до умов шкільного життя, до нових соціальних стосунків з ровесниками та дорослими, до навчального виду діяльності належить до дуже гострої й актуальної проблеми.

Актуальність теми. Останнім часом побільшало дітей-першокласників, які не встигають освоїти навчальну програму для першого класу, або ж які часто пропускають заняття з різних причин, або ж і ті, які вже проявляють риси дезадаптованої поведінки.

Згідно статистичних даних середніх загальноосвітніх шкіл м. Калуша Івано – Франківської області рівень неадаптованості зріс з 19% у 2005 – 2006 р. до 22% у 2006 – 2007 р. Перше місце серед причин неготовності дітей до школи займають неправильні методи виховання в сім’ї або порушення системи стосунків у школі; на другому місці – стан здоров’я дитини і її психофізіологічний розвиток; на третьому – рівень психологічної готовності до навчання в школі.

Згідно даного показника питання психолого–педагогічної допомоги першокласникам в адаптації до навчання в школі набуває більшої гостроти і важливості.

Сучасна психологічна наука доводить необхідність діагностування різних сторін готовності дитини до навчання. Проте діагностування готовності дітей до школи необхідне не стільки для формального вислову у парадигмі “готовність - неготовність”, скільки для врахування індивідуальних особливостей під час організації навчально – виховного процесу з дітьми шестилітнього віку і для ефективної і швидкої допомоги учням, які не готові до навчання в школі.

Необхідною умовою успішної адаптації дітей до шкільного життя є їх психологічна готовність.

Готовність до шкільного навчання є проблемою соціальної зрілості дитини.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

В Законі України “Про загальну середню освіту” говориться про те, що з 1 вересня 2001 року до школи прийдуть першокласники - шестилітки, які навчатимуться за новим 12-річним терміном навчання.

Це, в свою чергу, призвело до перегляду питання про створення відповідних умов для навчання шестилітніх учнів з урахуванням психофізіологічних особливостей цього віку.

Проблему адаптації першокласників до навчання в школі та їх психологічну готовність досліджували і вивчали багато вчених – медики, педагоги і психологи: Анастазі А., Шванцар І., Божович Л., Запорожець О., Виготський Л.С., Ельконін Д.Б., Гільбух Ю.Е., Нєжнова Т.А., Венгер О.Л., Панько Є.О., Коломинський Л.Л.

Мета роботи - розкрити основні складові успішної адаптації першокласників до школи та сформувати основні методи роботи з дітьми.

Відповідно до мети було визначено такі завдання:

а) виокремити компоненти психологічної готовності дітей до школи; б) окреслити основні психофізіологічні особливості дітей старшого дошкільного віку; в) визначити основні напрями роботи з дітьми, які не готові до навчання в школі.

Об’єкт дослідження – адаптація першокласників до навчання в школі.

Предмет дослідження – допомога першокласникам, які не готові до навчання в школі.

Новизна дослідження полягає у акцентуації проблеми на батьках дітей, які не готові до навчання в школі: власна розробка анкетування на визначення мотивації батьків щодо одержання психологічної допомоги з питань про психологічну готовність їхніх дітей до школи; визначили рівень шкільної зрілості за методом Керна-Йірасика; надали практичні рекомендації, поради і вказівки батькам і вчителям для роботи з дітьми, які психологічно не готові до навчання в школі; запропонували низку методичних вправ для підвищення рівня мотивації навчання дітей.

Практична значимість дослідження полягає в систематизації й узагальненні накопиченого теоретичного матеріалу з питань психолого-педагогічної допомоги першокласникам в адаптації до навчання в школі, що може бути використаним у практичній діяльності як соціального педагога, так і практичного психолога; розробці методичних вправ, рекомендацій і порад для учнів-першокласників, їхніх батьків, вчителів.

Структура роботи. Дана наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи 107 сторінок, з них 62 сторінки основного тексту.

РОЗДІЛ І. Теоретичні передумови дослідження психологічної готовності і адаптації дітей до школи

1.1. Проблеми психологічної готовності дітей до шкільного навчання

Успішне вирішення завдання щодо розвитку особистості дитини, підвищення ефективності навчання багато в чому визначається тим, наскільки правильно враховується рівень підготовленості дитини до шкільного навчання.

У вітчизняній психології утворилась думка, що психологічна готовність дитини до школи визначається системою вимог, які пов’язані зі зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також зі специфікою навчальної діяльності в молодшому шкільному віці.

В науці не існує єдиного й чіткого визначення поняття „готовності” або „шкільної зрілості”. Одні трактують це поняття як оволодіння вміннями, знаннями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками (Анастазі А.). Інші визначають шкільну зрілість як досягнення такого ступеня в розвитку дитини, за яким вона стає здатною брати участь у шкільному навчанні (Шванцара І.); або як сукупність певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до вимушеної регуляції своєї пізнавальної діяльності та до соціальної позиції школяра (Божович Л.)

На наш погляд, Запорожець О. Найбільш чітко й містко визначив поняття готовності до навчання в школі. Це має бути цілісна система взаємопов’язаних якостей дитячої особистості, яка потребує особливої мотивації, рівня розвитку пізнавальної,