Вивчення емоційних станів першокласників є першим і найважливішим у створенні особливої емоційної атмосфери та умов для успішної адаптації дитини. Усе це не тільки сприятливо діє на психіку дитини, а й створює реальні умови для її нормального психічного та інтелектуального розвитку [9,11].

Аби покращити адаптованість цих учнів до шкільних умов, необхідно не провокувати, а запобігати їхнім нервовим зривам, агресивним реакціям, конфліктам, бійкам, забезпечувати постійну зайнятість. Щоб однолітки не дражнили такого учня, варто піднімати його престиж у класі, а не виставляти на посміховисько, як це подекуди роблять „з виховною метою”.

Розвиток саморегуляції збудливої дитини краще здійснювати шляхом індивідуальної корекційної роботи засобами психогімнастичних ігор, спрямованих на поступове відпрацювання навичок стримування м’язової, мовленнєвої активності, тренування уваги й витримки. В такий спосіб можна сформувати в учня інтерес до спроб самоуправління, переконаність у своїй спроможності стримуватись.

На окрему увагу заслуговує ще одна проблема молодшого шкільного

віку – навчальні ускладнення. Гостро переживаючи їх, дитина може зневіритись у своїх силах і здібностях, у неї виникають невпевненість, бажання уникнути негативного емоційного напруження, пов’язаного з навчанням (часто це вважають просто лінощами). Школа стає психотравмуючим для такої дитини, оскільки замість сприяння в особистісному розвитку руйнує психічне й фізичне здоров’я, створює самосприйняття [14,23 ].

Отож, успішність адаптації залежить від готовності дитини до школи не тільки інтелектуальної, а й морально-вольової, фізичної психологічної та соціальної сфер діяльності.

Спеціалісти роздумують про те, чому виникають труднощі адаптаційного періоду. Незрідка – через більшу чи меншу невідповідальність можливостей дитини і вимог шкільного середовища. Тому важливо, щоб учитель своєчасно і точно визначив рівень адаптації першокласника до школи, а також – фактори, які впливають на цей процес і часто спричинюють різноманітні порушення поведінки, зриви у навчанні. Це дає змогу визначити зміст, характер та інтенсивність подальшої індивідуальної й колективної роботи. Відтак можна вберегти дитину і від небажаних вчинків, і від того, щоб вона не відставала у навчанні.

Отже, успіх адаптації дитини в новому для неї шкільному середовищі залежить від її готовності до школи, стану здоров’я, віку, з якого вона почала навчатися, раціональної організації занять і режиму дня; необхідно, аби програми, методи навчання, структура уроку відповідали віковим можливостям школярів [24,9 ].

Висновок до розділу 1

Варто звернути увагу на те, що збільшення дітей, у яких спостерігаються прояви дезадаптованості та психологічної не готовності до шкільного навчання – надзвичайно серйозна проблема у нашому суспільстві. Адже впродовж тривалого часу поняття психологічної готовності дітей до школи не мало значення, і як критерій відбору дітей до 1-ого класу, залишалося осторонь. Ніхто не турбувався і не переймався проблемами адаптації першокласників до нових умов життя і діяльності. Крім того, нині простежується тенденція зростання чисельності учнів – першокласників, які психологічно не готові до навчання в школі і які не адаптовані до умов і вимог шкільного життя внаслідок нерівномірного розвитку пізнавальної сфери, недорозвиненої дрібної моторики і довільної регуляції поведінки.

Психологічна готовність базується на рівнях розвитку основних сфер формування особистості : мотиваційної, інтелектуальної, вольової, емоційної, особистісної.

На сьогодні в Україні є досить актуальними проблеми факторів ризику та здоров’я учнів :

стресова педагогічна тактика;

невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним можливостям учнів;

інтенсифікація навчального процесу;

функціональна неграмотність учителя;

нераціональна організація навчального процесу;

відсутність системи роботи з формування ціннісного ставлення до здоров’я та пропаганди здорового способу життя.

Отож, проблема готовності дітей до школи – важлива умова успішної адаптації першокласників.

РОЗДІЛ ІІ. Практичне застосування різноманітних методик для виявлення проблем адаптації першокласників

2.1. Організація та основні методи дослідження психологічної готовності і адаптації дітей до школи

Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи може бути різноманітною, залежно від умов, у яких доводиться працювати. Найсприятливіші умови – це обстеження дітей у дитячому садку в квітні-травні. Це пояснюється тим, що до цього моменту майбутнім першокласникам уже виповнюється 5 років 6 місяців – вік, раніше якого не можна виконувати програму обстеження [ 1, 6 ].

Діагностуючи психологічну готовність до школи шестирічної дитини, ми керувалися такими положеннями:

Дошкільний період дитинства – надзвичайно важливий етап розвитку людини, що має самостійну цінність незалежно від майбутнього шкільного навчання дитини.

На етапі прийому дитини до школи доцільно діагностувати рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної.

Діагностика дошкільної зрілості повинна здійснюватись в контексті діяльності дошкільного періоду розвитку – гри.

При організації обстеження дитини на психологічну готовність до школи важливо звертати увагу на психологічні принципи тестування. Адже якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки природно і розкуто вона почувається. Тому, при роботі з дитиною повинна бути створена атмосфера доброзичливості, в якій дитина не боялася б помилитися, не намагалася б показати себе розумнішою, ніж вона є насправді. Необхідна позитивна емоційна оцінка її дій, заохочення, підтримка. Негативна реакція на помилки неприпустима

[ 16, 3 ].

Даючи інструкцію дитині, треба переконатися, що вона зрозуміла її правильно.

Якщо дитина відмовляється чи не може одразу виконати завдання, не слід наполягати. Можна запропонувати їй інше, а потім повернутися до