вчитися ефективно реагувати на невдачі та програші;

вчити дитину етикету власним прикладом;

привчити дитину до самостійності і самообслуговування.

Першокласники з першого дня перебування в школі потребують організованої психологічної допомоги, яка б забезпечила виховання кожного з них у відповідності з їх віковими і індивідуальними особливостями. Цього можна досягти при умові постійної роботи в колективі професійного психолога і соціального педагога, які спільно з педагогами та батьками сприятимуть процесу психічного розвитку дітей і успішного подолання труднощів адаптаційного періоду. Ми вивчили і запропонували розвиваючі психопрофілактичні і психокорекцій ні програми, які б компенсували невдачі чи проблеми і обставини шкільного життя дітей, які не готові до навчання в школі, і сприяли б прогресивному формуванню їх особистості.

Список використаних джерел

1 .Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися // Дошкільне виховання. – 2000. - № 5. – С. 6-7.

2. Большакова І. Проблеми психологічної готовності дитини до школи // Початкова школа. – 2005. - № 5. – С. 9-11.

3. Вікова психологія / за редакцією Костюка В.С. – К., 1976. – 323 с.

4. Власова О.І. Педагогічна психологія – К.: Либідь, 2005. – 408 с.

5. Григор’єва Н. Тепло любові // Дошкільне виховання. – 2003. - №6.–

с. 2-5.

6. Діагностика психологічної готовності 6-річних дітей до навчання в школі // Початкова освіта. – 2003. - №18 (травень). – С. 1-16.

7. Дубогай О. Чи готова дитина до школи // Дошкільне виховання. – 2002. - №11. – С. 7-11.

8. Забродський М.М. Вікова психологія. – К., 2002. – 316 с.

9. Киричук О., Гаврик О. Завтра школяр // Дошкільне виховання. – 1994. - №4. – С. 11.

10. Лаврентєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання // Дошкільне виховання. – 2000. - № 9. – С. 3-5.

11. Ладивір С. Як живеться шестирічним школярам? // Дошкільне виховання. – 2003. - № 6. – С. 7-9.

12. Левенець В. Проблеми адаптації шестирічок до школи // Психолог. – 2006. – вересень. – С. 9-10.

13. Мельничук А. Гра як засіб адаптації першокласників до шкільного життя // Початкова освіта. – 2006. - № 20 (травень). – С. 12-13.

14. Мороз Р., Дабяган С. Прогнозування успішності дитини у шкільному навчанні // Психолог. – 2006. - № 16. – С. 4-31.

15. Нємєць Г. Емоційний стан першокласника, його роль у навчально-виховному процесі та становленні особистості // Психолог. – 2003. – листопад. – С. 3-6.

16. Покроєва Л. Проблеми підготовки до навчання шестилітніх першокласників // Початкова школа. – 2000. - № 1. – С. 7-9.

17. Польская О.Я. Психологический практикум в школе.- М. : Просвещение, 1984.-102с.

18.Поніманська Г.І. Дошкільна педагогіка. Практикум. – К. – 2004. – 315 с.

19. Практична психологія в школі. Навчальне – методичне видання – Обл. ІПО, 1994.- 94с.

20. Проведіть тест перед співбесідою в школу // Дошкільне виховання. – 1995. - № 3-4. – С. 15.

21. Роговик Л. Вікові особливості психомоторики першокласників // Початкова школа. – 2001. - № 4. – С. 11.

22. Рудніцька І. Фізіологічні і психологічні аспекти адаптації дитини до школи // Психолог: Все про адаптацію.-2004.-№25-26 (спецвипуск).- С. 21-79.

23. Савчин М.В., Василенко Л.Г. Вікова психологія.– К., 2005.– 309 с.

24. Серветник А. Необхідний психологічний комфорт // Рідна школа, 2004. - № 3. С. 14-16.

25. Стрюк К. Готові чи не готові шести річки до школи? // Рідна школа. – 2002. - № 6 . – С. 54-58.

26. Цилев В. Діагностика психологічної готовності дітей до школи // Психолог : Все про адаптацію.-2004.-№25-26 (спецвипуск).-С. 14-20.

27. Чи готова дитина до школи (фізичний аспект розвитку малюка) // Дошкільне виховання. – 2002. - № 11. – С. 7-9.

28. Чирцова Н. Забезпечити дитині психологічну готовність до школи // Дошкільне виховання. – 2004. - № 6. – С. 8-9.

29. Щербакові Л. Шести річки за партою: проблеми, завдання, перспективи // Дошкільне виховання. – 2004. - № 1. – С. 3-4.

Додаток А.

Домінування пізнавального чи ігрового мотивів

в афективно-потребнісній сфері дитини

(Методика розроблена Н.Гуткіною)

Дитину запрошують до кімнати, де на столах виставлені , не дуже яскраві іграшки, і пропонують їй за 1 хв роздивитися всі іграшки. Потім експеримента -тор кличе дитину до себе і пропонує послухати казку. Дитині читають цікаву для її віку казку, якої вона раніше не чула. (Казки можна знайти в періодичних виданнях – „Малятко”, „Пізнайко”, „Казковий вечір”, „Мурзилка” тощо). На цікавому місці читання переривається, і експериментатор запитує дитину: чого їй в цей момент хочеться більше, пограти з іграшками чи дослухати казку до кінця?

Діти з вираженим пізнавальним інтересом обирають „послухати продо -вження казки”. Діти із слабкою пізнавальною потребою обирають „погратися”. Але їх гра має маніпулятивний характер: то за одне візьмуться, то за інше.

Експериментальна бесіда

з виявленням внутрішньої позиції школяра

(Методика розроблена Н.Гуткіною)

Сформованість внутрішньої позиції школяра цікаво виявляється в грі у школу: діти обирають роль учня, а не вчителя, і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (читання, писання, розв’язування математичних прикладів тощо). Навпаки, у разі несформованості утворення діти обирають роль учителя, а не учня, а також замість конкретної навчальної діяльності – гру в перерву тощо.

Бесіда складається з 12 запитань.

На запитання 1,2 фактично всі діти відповідають „так”, тому вони не є інформативними.

Продовження додатку А.

Якщо дитина хоче йти до школи, то, як правило, вона відповідає на запи -тання 2 незгодою залишитись ще на один