Реферат на тему:

“МОЛОДЬ ЯК ОСОБЛИВА ГРУПА В СУСПІЛЬСТВІ”

ПЛАН

1. Підходи стосовно вікової періодизації молоді. Умови переходу у стан дорослої категорії населення.

2. Роль і значення молоді в суспільстві. Молодь як об’єкт та суб’єкт соціалізації.

3. Функції молоді.

4. Основні риси сучасної молоді.

5. Проблеми молоді та негативні явища в молодіжному середовищі.

6. Конфлікт поколінь.

1. Підходи стосовно вікової періодизації молоді. Умови переходу у стан дорослої категорії населення.

Питання віку категорії “молоді” цікавить спеціалістів багатьох дисциплін: психологів, фізіологів, соціологів, антропологів, демографів. Воно є досить складне, і в кожній із названих дисциплін є свої підходи до класифікації. Досить важливо знайти єдиний підхід в аспектах вікової періодизації молоді. Це необхідно у багатьох практичних смислах, зокрема для того, щоб точніше оцінювати в кожній країні кількість молоді, розрахувати кількість населення на яке поширюються „молодіжні пільги”, надбавки, кредити; визначити масу праці, яку повинні вкласти в молодь педагоги, викладачі, соціальні працівники; прогнозувати сімейну політику. Вікові границі визначають також і масштаб програм і планів молодіжної політики, грошових і матеріально-технічних засобів для реалізації цієї політики. Виходячи із кількості молоді в кожній країні оцінюється творчий, потенціал, який несе в собі молодь.

Молодь поняття історичне, тому в різні епохи існували різні підходи. На початковій стадії розвитку людства поняття „молоді” взагалі не існувало. Тривалість життя первіснообщинному ладі складало 19-21 років. В Древньому Римі люди в середньому жили приблизно 27 років. В першій половині ХІХ ст в Англії 12-річний юнак був практично дорослою людиною. Ще в кінці ХІХ ст середня тривалість життя в Росії складала всього 48 років. Таким чином людина швидко переходила із дитинства у фазу дорослого віку. Діти завжди були втягнутими в трудовий процес, тобто суспільство складалося всього із двох поколінь між якими не було ніяких вікових розривів. Дякуючи покращенню соціальних і матеріальних умов збільшилась тривалість життя людей. Розвивалася промисловість, ускладнювалися всі сфери життя, виробництво і трудова діяльність людини. саме праця потребувала великої фізичної та розумової зрілості, спеціальних професійних знань і навиків. Отже, стало необхідним навчання в школі та спеціальних навчальних закладах, цей процес став займати тривалий проміжок часу. Таким чином, між дитинством і зрілістю виник та почав збільшуватися досить великий віковий проміжок, що має назву молодіжний вік.

У медицині вважають молодість, як період розвитку особистості, протягом якої підліток досягає рис дорослої людини. Поняття „молодість” у медицині не має ніякого соціального змісту, тому що лікарю необхідно встановити, чи відповідає пацієнт встановленим медичним нормам і які відхилення від них. Це період від 10 до 20 років, який починається з появи вторинних статевих ознак і закінчується ростом кісток.

Біологія розглядає як стадію статевого дозрівання, з настанням якої людина може вступати в сексуальні відносини і приймати участь у біологічному відтворенні.

Психологія кваліфікує молодість як певний період життя індивіда. Всі люди в своєму розвитку проходять через певні етапи, які йдуть один за одним в закономірній послідовності. Етапи в психології називаються фазами розвитку (новонароджений, грудний, раннє дитинство, перше дитинство, друге дитинство, підлітковий вік, юнацький вік, зрілий вік, старий, старечий, довгожителі). У різних авторів є свої підходи до встановлення вікових меж.

Юридична наука прагне до точності у визначенні межі між повною і неповною степеню відповідальності людини перед законом. У кримінальному кодексі кожної країни існують границі між малолітніми (особи до 14 р), неповнолітніми (з 14 до 18р.) та повнолітніми (особи, що досягнули 18 років).

Соціологія розглядає молодь як частину суспільства. І ми розглянемо як цією наукою трактується віковий ценз молоді. Отже, стосовно вікових меж найчастіше апелюють до Організації Об’єднаних Націй, як наднаціональної і наддержавної структури. Вперше у 1968 році на 15-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО була представлена доповідь, в якій відображено погляд на молодь та її проблеми. Вікові рамки 15 – 24 роки в кінці 60-х був цілком виправданим. Адже основною найбільш агресивною частиною стихійних бунтів молоді того часу були в основному учні та студенти. Проте, вже тоді стосовно нижньої і верхньої границі вікових меж йшли гострі дискусії. Це відбувалося через те, що чим ширше проміжок між нижньою і верхньою границею, тим більша кількість громадян попадає під розряд „молоді”, тим більші суми грошей повинні виділяти країни із свого бюджету на кредити, пільги, соціальні допомоги тобто тим дорожче обходиться молодь для країни. Таким чином, недостатня кількість грошей заставляють наукову проблему вирішувати вольовим, політичним шляхом: молоді в державі стільки, скільки є у держави грошей для того, щоб молодіжна політика була реальною.

Вже давно ведуться дискусії про те, що рамки поняття „молодь” повинні бути значно розширені, зокрема від 13-14 років (нижня межа) до 30-35 років верхня. Стосовно нижньої границі то її найчастіше пов’язують із початком статевого дозрівання і початком професійного навчання. Матеріальна бідність сьогодні у багатьох країнах гонить тисячі 12-14 річних людей іти працювати, означаючи тим самим ранній перехід в категорію молоді (за даними Міжнародної організації праці – МОП, в країнах, що розвиваються 52 мільйона дітей молодших за 15 років вже працюють).

Досить складним є питання стосовно визначення верхньої границі поняття „молодь”. Прийнято вважати, що кінцем молодості є той момент, коли молода людина, повністю вступає в положення дорослого, а саме: 1) має економічну незалежність; 2) особиста самостійність, тобто здатність приймати рішення, які стосуються себе, у всіх