В люди несе на руках.

Ні, їй немає зупину,

Їй поступається все.

Знайте майбутню людину

Радісна мати несе.

Дівчина. Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля.

Друзі, тихіше розмови -

Спить на руках немовля!

Чуєте, хто там? - з дороги!

Гляньте, краса - не хода!

Кидайте квіти під ноги,

Мати іде молода!

Ведуча.Ми возвеличуєм святу і безкорисливу материнську любов

напружені мамині руки, які гладили нас по голівці, і пригортали нас

у холод і голод, які знімали жар з чола, які випікали духм’яний хліб.

О, ці святі материнські руки, в неоплатному боргу ми перед ними!

( Учасники художньої самодіяльності виконують пісню А.Малишка “Рідна мати моя”).

Ведучий. Мати... Материнське серце здатне перейматись болем дитини

на відстані, журиться долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б ...

(Виконується українська народна пісня “Летіла зозуля, та й стала кувати.”)

( Звучить мелодія пісні “Степом, степом” А.Пашковича.)

Ведучий. Війна... Топче фашистський чобіт рідну землю. У чорній вдовиній

хустині, пов’язаній по самісінькі брови, мати бігла за сином, що

йшов у солдатському строю і душила в собі крик.

Не одна мати втратила сина, багато жінок втратили своїх

чоловіків, дівчата - коханих. Але не мали права впадати в розпач,

мусили взяти на свої худенькі плечі тягар війни.

(Ведучий на сцену запрошує одну із солдатських вдов і вона ділиться спогадами про нелегкі часи війни).

(Звучить мелодія “Ave Maria”. Діти виходять на сцену із запаленими свічками.)

Ведуча. Посивіли від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат, нічим

не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот

тягнеться все живе. Мати - це вічність життя.

(Для всіх солдатських вдов хор виконує пісню в.Симоненка “Виростеш ти, сину.”).

Ведучий. Мати і земля... Земля і мати... Це їх роботящі руки, моєї і твоєї

матерів, з попелу війни підняли до життя цю землю, вмили

гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою

мамина вишня, розцвіла в саду матіола, защебетав соловейко,

усміхнулася мати...

Ведуча. Її руки ніколи не знали спочинку. Вони невпинно сіють

хліб,колишуть немовля, навчають дітей, садять квітучі сади...

Ведучий. Дивлюся в зал і бачу ваші славні обличчя, милі наші трудівниці.

Кожна із вас заслужила похвалу і дяку. Я хочу запросити на сцену жінку-трудівницю, ветерана праці..........................................................

...............................................................................................................................

(Іде інтерв’ю про її трудову діяльність)

(Всім трудівницям дарують пісню учасники художньої самодіяльності).

Ведуча.Кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини і щогодини, бо хто ж

боронить нас від усіх бід та й від самого себе? Недарма в народі

мовиться: “Болить у дитини пальчик, у матері - серце...”

Ведучий.Афганістан... Чужа земля... Незнайомі чужі гори. Не наші

карпатські, а якісь похмурі, насторожені, а із-за кожної щілини дихає

смерть.

(пісня “Рушив поїзд в далеку дорогу”.)

Ведуча. Зловісним смерчем пролетіла звістка. Стиснулося від болю

материнське серце. Добра і ніжна дружина провела за ворота

свого сокола. Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо.

Ведучий. І не було меж радості всіх рідних, коли повернувся додому

щасливо. Усміхнена мати, очима обмацувала тіло сина, прикрите

військовою формою. Плакала з радості, раділа вся сім’я, щаслива

була вся родина.

Ведуча. То скількох синів не діждалися наші матері. Скільки їх згорьованих

по всій країні. Ми розділяємо горе матерів чиї сини загинули в

Афганістані.

(Якщо є такі - називають їх імена. Об’являється хвилина мовчання).

(Звучить молитва “Отче наш...”).

Ведучий. На святковий вечір прийшли привітати своїх мам їхні дочки і сини.

І. В твоїх очах - моя надія,

А ніжність, ніби два крила,

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

ІІ. Візьму усі твої печалі

І не пущу до тебе зла,

Щоб ти в задумі не мовчала,

Щоб ти щасливою була.

ІІІ. Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь, як захочеш...

Щоб ти щасливою була.

ІV. Зберу нектар з найкращих квітів,

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

V. З небес зорину вечорову

Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

Ведуча. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято. Ще до війни у нашому краї в другу неділю травня відзначали свято Матері. Це було символічне свято. Його вшановували наші краяни, як свято матері, як свято Божої Матері, Свято Матері-України.

Ведучий. Очищаються нарешті замулені джерела. То й радіймо, що разом із приходом весни повертаються до нас споконвічні звичаї, свята , трдиції

Ведуча. Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.

Ведучий. З нами радості ясної два крила

Аби вам калина довго ще цвіла

На многії і благії літа!

(Звучить пісня “Многая літа”. Виконують усі учасники свята.)

Додаток 2.

“Нашому роду нема переводу”

/Родинне свято відбувається в класній кімнаті, яка прибрана як світлиця (гуцульський килим, образ Божої матері, вишиті рушники)/

Учень. Шановні друзі! Мами і тати! Ми дуже раді нині вітати на

нашому святі, на землі нашій. Але, щоб розпочати це ро-

динне свято, послухайте що ми вміємо, яким ремеслом

володіємо.

(Пісня “Козацький марш”)

Учень. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!

Учениця. Прийміть коровай наш з жита-пшениці,

Ласкаво запрошуємо всіх до світлиці.

(учень і учениця вручають батькам коровай).

Гість. Спасибі за хліб, за сіль у вашій оселі.

Прийміть же ви наші побажанні на святі веселім.

Хай вам радість усміхнеться зіркою ясною

Хай вінчається вам пісня славою гучною.

Учень. В цей радісний і святковий час

Прийміть щонайкращі вітання від нас!

Хай сповняться всі ваші мрії,

А пісня душевна - теплі згадки навіє.

Учениця. Тепер, коли вже зібрано врожай,

Іще заможнішим став рідний край.

Отож, на радощах, ми всі завзято.

Зійшлись на це родинне свято.

Учень. Ми дню оцьому дуже-дуже раді

І поважаємо його за те,

Що