Одна з Десятьох Божих заповідей стосується сім’ї, її внутрішнього єднання. Для висловлення спільності поколінь Бог потвердив: “Шануй”1, сім’я є спільністю між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, цілими поколіннями. Шануй батька й матір, бо вони дали тобі життя, ввели в коло людського існування: роду, культури … Наша пошана до батьків проявляється в 3-ох площинах: почесті, любові та послухові.

Діти завжди повинні ставитись до батьків з великою пошаною та почестю, привітно їх зустрічати, членів запитувати чи відповідати, ніколи не ображати чи зневажати словом або ділом, радо їм допомагати. Батьків треба шанувати, без одягу на походження, соціальний стан чи освіту. Ніколи не можна батькам погрожувати чи соромитись їх.

Ще історія поганських часів фіксує такий приклад пошанування матері. Римляни вигнали з Риму Коріоляна. Ображений Коріолян перейшов до ворожого табору Вольськів, у гніві своїм напав на Рим і взяв в облогу. Перелякані римляни почали вживати заходів. Щоб його умилостивити. Послали до нього сенаторів. Та він і слухати про них не хотів. Пізніше йдуть до нього жерці – священики, обіцяють велику плату – та даремно. Римляни посилають найстарших жінок на чолі з Ветурією, матір’ю Коріоляна. Коли вона впала до ніг сина й попросила помилувати Рим і народ, Коріолян підвів маму, поцілував її руки й сказав: “Мамо, для тебе я все зроблю. Знай, що ти врятувала Рим, але стратила сина”. Вольськи вбили Коріоляна.

Святе письмо також оповідає про пошанування батьків дітьми. Йосиф син патріарха Якова, став достойником при дворі фараона. Батько його був звичайним пастухом. Не дивлячись на це Йосиф запросив його до фараона й представив свого старого бідного батька2.

Шанував свою матір і Соломон. Коли вона приходила, то він вставив з трону, низько кланявся, ставив крісло для неї праворуч від себе3.

Найвищим прикладом пошанування матері був Ісус Христос. На прохання Богоматері Він робить чудо в Кані Галилейській, хоча час. Його Діянням ще не настав. Знаючи про свою смерть на Хресті. Він просить про опіку над своєю матір’ю учня Івана.

Усяка зневага матері й батька - словом чи ділом – це зневага не лише найбільшої святості на світі. Але й потоптання найдорожчого скарбу на землі. Бо найкраща, найдобріша дитина не в силі сплатити боргу вдячності батькам, які є її покровителями. Добродіями та опікунами. Батьки, яких дитина скривдила, будуть її вічним болем, криком совісті. Пересторогою такими вчинками є святе Письмо, в якому сказано: “Проклят, хто зневажає свого батька й свою матір!”4 “хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю”5 “Око, що глузує з батька й що ненці не кориться – око те виклюють ворони в долині і пожеруть орлята”6.

Діти зобов’язані любити батьків не тільки на словах, але й у справах щоденного життя. Як Господь Бог благословляє добрих дітей, так само він карає лихих за пошани, послуху й любові до батьків.

Про трагічну смерть Авесалома, що повстав проти свого батька, маючи бажання зайняти його трон, у Біблії говориться: “Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба … й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним пішов собі далі … І взяв він в руки 3 стріли й всадив їх у серце Авесаламові, що ще живий висів на дубі. Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалама, доки не забили. Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі

1) (Вих 20:12), 2) (Бут. 47:7), 3) (І Цар. 2:19), 4) (Втор 27:16), 5) (Вих. 21:15), 6) (Проп. 30:17)

та насипали над ним велику купу каміння”1.

Подібна доля випала й двом синам Елі. Вони були ледачі, погано поводилися, принижували людей, не хотіли слухати частих повчань свого батька. Зате бог покарав їх смертю (бо на Ізраїль напали філістимляни і боротьбі загинули обидва сини Елі)2.

Євреї мали наказ від Бога: “Якщо в когось буде непокірливий і бунтівний син, що не слухається голосу ні батька ні матері, хоч і вони напучують його, а він не слухає їх, тоді батько мати нехай візьмуть його і припровадять до старійшини міста, до брами своєї оселі, і скажуть старшини міста, Оцей наш син непокірливий і бунтівний, він не слухається нашого голосу, гульвіса і п’яниці. Тоді всі люди міста закидають його каміннями на смерть. Так викорінюватимеш зло з-поміж себе, і весь Ізраїль, почувши те, матимеш страх”3.

Біблія розповідає про хама, котрий посміявся зі свого батька Ноя4, за що він та його потомки біли проклятими5. Діти повинні шанувати своїх батьків за будь-яких обставин вести себе як Хам, а як його брати Сем і Яфет6.

Молитва за рідну маму

О, мати Божа, Мати Єдина,

І в