Слід дотримуватися регулярного, в один і той же час, розпорядку в їжі. І викликана ця вимога знову-таки нашою природою: певним ритмом, якому підпорядковується робота органів травлення. Краще, щоб проміжки часу між вживанням їжі становили приблизно 4-5 годин удень, а нічний проміжок, включаючи й сон, не повинен перевищувати 10-11 годин.

Спробуй сам поглянути на питання сну з наукової точки зору. Спати надто мало – небезпечно для здоров’я. Організм не повністю відновлює сили, накопичується втома, на грані працює нервова система. З’являється неврівноваженість, суєтність чи сповільненість рухів, притуплюються реакції, знижується працездатність.

Нормальна тривалість сну у підлітковому віці – 9 годин. Для дорослих – не менше семи. Цього цілком достатньо для здорового, повного відпочинку і, як кажуть фахівці, вистачає і для очищення мозку від зайвої інформації. переробки потрібної; цей складний і важкий процес, виявляється, протікає саме тоді, коли ми спимо.

Дуже добре, що у підлітковому і юнацькому віці, як правило, не страждають порушенням сну. Якщо й трапляється безсоння, то дуже рідко, і це швидко минає.

Однак, щоб уникнути можливих страждань від безсоння, не завадить знати його причини. Це порушення збалансованості нервових процесів, зумовлене різними причинами: зменшенням м’язевого напруження, зміна сну, пов’язана з віком, інформаційними перевантаженнями, хворобою.

Вибіркові дослідження медиків свідчать: гірше сплять ті молоді люди, які навчаються у школі чи у вузі.

Чому ж вони погано сплять?

Передусім, через недостатність м’язевої втоми та інформаційні перевантаження.

Чого побажати тим, хто погано спить?

Насамперед свідомо використовувати години, сприятливі для праці. Найактивніша діяльність – і розумова, і фізична – має припадати на вранішні і денні години. Не забувайте про це: до восьмої вечори ви повинні закінчити роботу, а не починати її, як це іноді трапляється. Ближче до ночі інтенсивність діяльності повинна знижуватись. Не підганяйте її штучно. Тим, хто погано засинає, краще на якийсь час відмовитися від вечірніх дискотек, дружніх гамірливих зустрічей.

Бережіть сон. Він багато в чому визначає “денне життя”, надає йому активності, життєрадісності, енергійності або ж забарвлює у важкі тони пригніченості, дратівливості, порожнечі.

Ну, а коли спостерегли за собою, що стали погано спати, поставтеся до цього дуже серйозно.

Лікарі рекомендують хороший, перевірений не одним поколінням людей засіб: дивовижні “сонні краплі” – обов’язкову прогулянку перед сном. Прогулянку щоденну, в будь-яку пору року, за будь-якої погоди. І ще – невелике м’язеве напруження. Та не чекайте миттєвих результатів. Може статися так: погуляв раз, другий, третій, а не спиться.

Треба, щоб прогулянки стали звичкою для організму. Прищеплюючи її, відновите і сон.

Якщо ж прогулянки чомусь не допомагають, зробіть головним своїм союзником проти безсоння власні волю й розум: випробуйте дієвий метод самонавіювання. В основному цього методу покладено кілька принципів, яким підкоряється наш організм.

Між головним мозком і усіма м’язами існує двосторонній зв’язок. Мозок надсилає імпульси до м’язів тіла – і ми виконуємо різні рухи. Але й м’язи у свою чергу сигналізують мозкові про те, в якому вони стані. Чим сильніше напружений м’яз, тим більше імпульсів надходить до мозку, тим вищий рівень його неспання, тим важче Морфею перевести нашу свідомість у царство сну.

Коли ж обсяг та інтенсивність фізичної діяльності зменшується, тонус м’язків падає. Так у нас завжди буває під вечір чи після значних фізичних навантажень. Кількість імпульсів, які надходять до мозку, зменшується, виникають умови, сприятливі для сну. Тому, коли свідомо, за допомогою спеціальних прийомів знижується тонус м’язів, почнеш розслаблюватися і допомагатимеш настанню сну.

Мистецтво саморозслаблення – самогіпнозу – не складне. Але щоб оволодіти ним, потрібні увага, наполегливість, щире бажання і, звичайно, певний час.

Роби так, як радять лікарі, народна медицина.

Лягай на спину. Руки поклади вздовж тулуба долонями донизу і злегка зігни в ліктях. У такому положенні м’язи гранично розслаблені. Ноги злегка розведи. Відмовся від високої подушки: підборіддя мимоволі притиснеться до грудей, а це заважатиме диханню. Для нашої мети, не годиться й дуже низька подушечка – голова відкинута назад, передні м’язи шиї напружені.

Заплющ очі. А відтак тихо, про себе, дуже повільно промов: “Я заспокоююсь”. На “я” – зроби легкий вдих і на “заспокоююсь” – довгий видих. Крім цього, на слові “я” зосередь увагу на своєму обличчі, а вимовляючи слово “заспокоююсь”, подумки оглянь себе від обличчя до пальців ніг. Уяви свою увагу річчю – світлою плямою від променя прожектора, яка повільно, без будь-якого розумового напруження плавно ковзає від обличчя до ніг Водночас уяви, що світла пляма твоєї уваги знімає напруження в м’язах, звільняє їх від скованості, робить тіло м’яким, розслабленим.

Виконай таку уявну вправу двічі підряд. Потім зупини “пляму уваги” на обличчі і скажи про себе: “Моя увага зупинилася на моєму обличчі”. Повтори фразу двічі, не розпорошуючи уваги. Водночас уяви, що обличчя стає спокійним, безпристрасним, як маска. Відтак – знову подумки, знову дуже повільно промов: “Моє обличчя спокійне”. Згадай вираз обличчя сплячого, і стане зрозуміло, яким має бути твоє лице.

Сказання самому собі фрази – це перші три формули самонавіювання. За ними йдуть інші.

Спершу промов подумки: “Губи й зуби не стиснуті”