поглядах на світ і життя та роль і місце людини в ньому. Через збереження, шліфування і збагачення в головах людей в процесі безпосереднього живого спілкування вона передає від старих поколінь молодому. Це устна філософія, створена народом. Вона не знає конкретних осіб як авторів, бо автор її – народ.
Найбільші філософи були свідомі, того що серце було джерелом зародження їх великих ідей, а мислення лише обґрунтувало ці ідеї, надаючи їх якості переконаності. “Добре серце, - зазначає Сковорода в “Благородному ?????”, - є те саме, що вічно????? джерело, з якого течуть ????7 чисті струмки або думки”.
Серце – осередок усього доброго та світлого. Серце – корінь життя й обитель щирості й любові. А безсердечність є найнижчій вияв людської ??????, підлості й жорстокості.
Проголошуваний Т. Шевченком антропоцентризм як методологічний принцип цінний тим, що виключає в педагогіці бездітність, бо в центрі всякої системи, у тому числі й пелагічної, ставить людину, з її переживаннями, потребами.
Людина є не тільки представниця людської істоти, в якій повторюється те саме, що є і в інших представників. Вона є індивідум , тобто кожна людина є лише одна – єдина в своєму, в цілому світі. Кожна людина унікальна. “Така, як усі”, тобто стандартний, - вбивча характеристика для людини, натяк на її стандартну поведінку, повну безликість й аморфність, безвільність і безхарактерність. Такий філософський підхід заперечує фетишизацію колективу, вчить берегти особисту гідність й ????? людини, кожної дитини, всіляко розкривати, індивідуальну творчість, ініціативу, винахідливість, кмітливість.
Надмірне гіпертрофоване тлумачення колективізму спричиняє до приниження особистості, знеособлення, ледарства, ширить конформізм, абсолютну бездушність і крайню безвідповідальність.
Варто взяти до уваги й філософське положення про відродження ідеї, відкривши ???? і назавжди перекручення, ніби воно має на увазі появу дитини на світ з “готовими ідеями”. Насправді є суть її цілком протилежна. Людини властві вроджені ідеї не як щось готове, сформоване, а як ???, що виявляється при певних умовах під впливом певного досвіду. Оскільки досвід цей у людей неоднаковий, то вроджені ідеї мають різні вираження. Таким чином, методологічною основою української педагогіки виступають загальна й українська філософія: вчення про роль народу, нації, особи прихильне ставлення до культурної спадщини минулого [5].