діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї ро-бить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині біль-ше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня без-посередня участь у житті дитини важливіша, ніж маши-на, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У та-ких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження ди-тини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дру-жити й любити за покликом душі.
З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин, батькам доцільно дати поради.
1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати ви-значення кожному членові сім'ї його обов'язків, контро-лювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.
2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дити-ни, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, ін-тересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
3. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлен-ня до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.
4. Компетентне й педагогічне грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуван-ням індивідуальних і вікових характеристик) обговорюва-ти з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне ли-хо і сумнівний “кайф” надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.
5. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популя-ризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин (кіно, відеофільми, пі-сенні твори, що акцентують на привабливих сценах «кайфування» в стані наркотичного одурманення свідомості, розуму людини).
6. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, умін-ня обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу жит-тя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовина-ми, алкоголем тощо.
7. Підтримувати постійний зв'язок зі школою, інши-ми виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого поко-ління.
8. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовніш-ні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речо-вин, алкоголю (зміна фізичного стану, поведінки, актив-ності тощо).
9. Бути готовими і рішучими до консультацій з педа-гогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття «дисциплінарних» рі-шень щодо обмеження «непродуктивного» часу життя ди-тини і контактування її з «підозрілими» товаришами.
Види й методи роботи з батьками учнів
У роботі з батьками учнів використовують різноманітні види й методи. Наводимо основні з них.
Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлен-ня до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківсь-кого виховання, дати поради і домовитися про єдині ви-моги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких уч-нів слід передусім встановити тісний контакт, проте відві-дувати бажано сім'ї всіх учнів.
Відвідування сім'ї може мати різну мету: загальне оз-найомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, об-говорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подо-лання, залучення батьків до участі в роботі школи, вив-чення досвіду виховання в сім'ї та ін. Перш ніж відвіда-ти родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний жур-нал, бесіди з учителями, з самим учнем), відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без оз-найомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекоменду-вати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.
Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлін-ної підготовки, а й від поведінки вчителя. З самого по-чатку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систе-матичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до за-хисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу ж «зняти» будь-яку настороженість батьків. Бесіду про ді-тей починають з позитивних сторін їх характеру і поведін-ки. Залучаючи батьків до бесіди, поступово переходять до обговорення негативного у поведінці учня. Свої суджен-ня про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наво-дячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків, розробити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про вза-ємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.
Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна проводити за такою схемою:
1.Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї. 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (якщо вчаться — де саме). 4. Матеріальне забезпечення сім'ї. 5. Квартирні умови. 6. Культурний рівень сім'ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність телевізора, радіо, біб-ліотеки та ін.). 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштовано робоче місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль
