Важливо з першого року навчання дітей у школі сти-лістичним диференціаціям надати цілеспрямованого ха-рактеру. Організовуючи спостереження над стилістични-ми особливостями текстів, слід подбати про те, щоб вони не нав'язувались учням штучно, а природно випливали із завдань і обставин висловлювання. Такі спостереження (без використання теорії) мають на меті виробити у дітей внутрішню установку на добір мовних засобів, найбільш доцільних для тексту даного типу і стилю.

Предметом постійної уваги має бути збагачення слов-ника і граматичної структури мовлення молодших школя-рів. Слід передбачити систему вправ, зорієнтованих на за-своєння синонімічних і співвідносних мовних засобів для вираження означальних, причинових, наслідкових відно-шень. Уміння добирати відповідні лексичні, граматичні та інтонаційні засоби для вираження думки називаються граматично-стилістичними.

Критика власного тексту є, за визначенням психоло-гів, рушійною силою в оволодінні монологом. Без уміння відхиляти менш точні слова і синтаксичні моделі та зна-ходити більш влучні для вираження думки неможливо досягти зрушення у мовленнєвому розвитку.

Молодші школярі, навчаючись творити власний текст, на перших кроках навчання не помічають пропусків го-ловного у змісті висловлювання, порушень логічної по-слідовності у викладі, невиправданих повторень тих самих слів, одноманітних конструкцій. Потрібна систематична, цілеспрямована робота, щоб виробити у дітей звичку до свідомого контролю за якістю свого мовлення прищепи-ти їм уміння редагувати власний текст.

Розглянуті чотири групи комунікативних умінь (ін-формаційно-змістові, структурно-композиційні, граматико-стилістичні, редагування) знаходять повне втілення у тво-рах як самостійній вправі з розвитку монологічного мов-лення. У початкових класах школярі вчаться будувати тво-ри різних композиційних форм: розповіді, міркування, описи наукового й художнього стилів, знайомляться також з окремими, зразками ділових текстів.