Формування образного мислення учнів на уроках образотворчого мистецтва

Художню діяльність характеризують два способи мислення – образне і раціонально-понятійне, причому перше є основою для розвитку другого, передує йому. Формування образного мислення – одне з важливих завдань художньої освіти і естетичного виховання в школі.

Розглядаючи образне мислення як єдність об’єктивного і суб’єктивного, можна стверджувати, що воно є обов’язковим засобом пізнання світу. Його об’єктивно-суб’єктивний характер особливо яскраво виявляється в образотворчій діяльності людини; художній образ є ніби матеріально закріпленим ставленням до навколишньої дійсності. Тому намагаюсь навчати учнів правильно сприймати все, що їх оточує, оцінювати естетичний бік предметів і явищ.

Великі можливості щодо формування образного мислення в дітей мають уроки образотворчого мистецтва. Плануючи навчально-виховну роботу, постійно пам’ятаю про необхідність збагачування вже набутого учнями досвіду, враховую їхні вікові особливості.

Одним з найбільш ефективних у шкільній практиці є метод спостереження. Приступаючи до вивчення певної теми, проводжу урок-екскурсію або пропоную учням самостійну роботу на спостереження, наприклад, за природою в різні пори року, за працею людей тощо. Сильні й стійкі емоційні сліди, що виникають при цьому в психіці школярів, міцно закріплюються в процесі практичної роботи. Ретельний добір тем сприяє розв’язанню і виховних завдань. Образне сприймання природи відбувається на уроках з таких тем: у 1 класі “Прогулянка в осінь”, “Зимова казка”, “Земля весною”, в 2 – “Подорож у світ травинок” у 3 – “Тихесенький вечір на землю спадає”, в 5 класі “Як живе природа рідного краю”, “Пливуть хмаринки над полем”, у 6 і 7 класах “Вітер з гаєм розмовляє”, “Карпатські гори, мов застиглі хмари”, “Сад увесь убрався в іній, проти сонця він як синій”. Спостереження здійснюємо як у класі, так і за його межами, наприклад, під час екскурсії в природу, прогулянки перед сном, в дорозі до школи і навіть з вікна своєї домівки.

Використання у навчальному процесі технічних засобів навчання, розширило можливості методу спостереження, сприяло активізації розумових операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, абстракції і конкретизації. Демонструючи окремі фрагменти художнього зображення природного явища чи об’єкта, в яких чітко виділяється якась одна ознака, або ряд ознак, об’єднаних в єдину систему, мою змогу сконцентрувати на них увагу всього класу.

Особливе місце серед технічних засобів посідає поліекран. Він допомагає створити цілісний художній образ, а також зосередити увагу школярів на конкретних деталях. Наприклад, розглядаючи репродукцію осіннього лісу, діти милуються загальним планом, але за дуже короткий час їхня увага переключається на деталі пейзажу: кору дерева павутинки, краплі роси на листі.

Поєднання дедуктивного та індуктивного методів надає певної гнучкості мисленню дитини, допомагає їй розв’язувати більш складні завдання в галузі образного мислення і художньої творчості. Так, після прогулянки в сад, де діти вчились розрізняти відтінки осінніх фарб, збирали листочки з цікавим кольоровим поєднанням, розпочинається образотворча робота з техніки колажу, виконуючи яку, школярі вчаться бачити загальне в частковому й одиничне в загальному. В результаті у них розвивається здатність уявляти як цілісний образ, так і його складові. Старші учні з інтересом створюють композицію навколо якогось об’єкта морської раковини, старенької коновочки, сухого листочка клена, забутого в книзі, і т. ін.

Відповідність образу відображуваній дійсності залежить від уміння людини виділити у навколишньому світі саму суть речей чи явищ. Це вміння визначається загальним рівнем розвитку особистості. Запропонована нами система занять й першу чергу має формувати емоційний апарат кожного учня, спрямовувати образне мислення в бік почуттєвий. Це добре видно на такому. Основним завданням роботи “Фарби осені” був розвиток в учнів уміння бачити все розмаїття барв у природі і повсякденному житті. Щоб складності просторово-композиційної побудови рисунка не відвертали їхньої уваги, вони виконують завдання у вигляді декоративно-живописного колажу. При цьому застосовується як традиційний художній матеріал-фарби, так і природний – осіннє листя, зібране під час прогулянки. Такий прийом дає змогу закріпити в пам’яті дітей емоційні враження, одержані під час сприйняття живої природи.

Художньо-образне мистецтво – відображення навколишнього світу: предметів, явищ природи, суспільства, себе. Дитячий малюнок, процес малювання – це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї.

Чим більше діти пізнають світ, тим ширша уява їхніх малюнків: діти малюють те, що залишило в їхній душі глибокі враження. Такі враження викликають у молодших школярів вибух емоцій (радість, захоплення, хвилювання тощо), тобто сприймання навколишнього світу пройняте естетичним почуттям.

Для стимулювання естетичних почуттів В.О. Сухомлинський проводив уроки малювання біля ставка, на пасовищі, луках. І дійшов висновку: „...зображення того, що хвилює, захоплює, вражає, - це своєрідна оцінка навколишнього світу. Коли дитина малює те, що втілює красу, переживання краси наче проситься в слово, пробуджує образне мислення” (2, с.519).

Матеріальним продуктом образного мислення учня може бути результат його творчої діяльності, що відповідає процесу мислення, - рисунок, конструкція, декоративна композиція. Але хоча дитяча творчість і відображає дійсність, проте це відображення не буде тотожним, а лише приблизно правильним. Адже дитина, з одного боку, здатна спрощувати образ, звільняти його від несуттєвого звичайно, на свій погляд), з іншого – збагачувати його власною уявою, власним досвідом.

Образне мислення – це вид мислення, що базується на уявленнях і образах. Важливою характеристикою цього мислення є встановлення незвичних, неймовірних зв’язків предметів і їх