Серед універсальних багатогалузевих енциклопедичних видань найбільш капітальними і всеохоплюючими за своєю тематикою є:

«Большая советская энциклопедия» (БСЭ) у 30-ти томах;

«Малая советская энциклопедия» (МСЭ) у 10-ти томах.

“Українська радянська енциклопедія” (УРУ) у 12-ти томах.

До найбільших доступних і популярних універсальних енциклопедичних видань відносяться однотомний «Советский энциклопедический словарь» та трьохтомний “Український радянський енциклопедичний словник”.

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її основних напрямків.

(“Географічна енциклопедія України”, “Фізична енциклопедія”, “Энциклопедический словарь юного техника”, “Популярная медицинская энциклопедия”, “Кратка литературная энциклопедия”.

Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин, фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.

Кожне енциклопедичне видання забезпечується словником, тобто повним переліком термінів, котрим присвячені вміщені в ньому статті.

На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції: нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну – відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства в певну епоху.

Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і фонетичні особливості слів. “Короткий тлумачний словник української мови”, “Словник скорочень в українській мові”, “Словник іншомовних слів” ін.

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає поглибити знання, одержані в навчальних закладах, удосконалюватися в своїй спеціальності, краще організувати суспільну роботу, бути “нарівні з часом”, мати уяву про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки, техніки про кращі художні твори.

Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане.

Шановні читачі! Активно використовуйте у своїй роботі, навчанні самоосвіті довідкові видання!

БЕСІДА:

“Як до людей прийшла книжка”

2 клас

Книжки приємно прочитать,

А спробуй їх створити!

Тонке мистецтво –

Друкувать,

Якого треба вчити.

Саме з цих рядків вірші С.Я. Маршака ми й розпочнемо розповідь про те, як друкують книги.

Сотні років пройшло з того часу, коли в Москві було надруковано першу російську книжку. Зараз у нашій країні є тисячі друкарень. Більшість з них – це цілі книжкові фабрики, в яких є багато цехів. Рукопис книги перш за все потрапляє в набірний цех. Раніше тут працювали наборщики, які з свинцевих букв – літер складали слова, зі слів – рядки, з рядків – сторінки. Важко було набирати так всю книгу, витрачалося багато часу, фізичних сил.

І ось була винайдена складна, але дуже корисна машину 0 лінотип. На ній є клавіші з літерами, як у друкарській машинці. Робітник натискує лише потрібний клавіш, а машина сама знаходить відповідну букву, і ставить її в рядок.

Поки в набірному цеху готують текст, в іншому працюють з малюнками для книги, спеціально підготовлені художниками. Робітники переносять на цинкові пластинки малюнки. Ці пластинки називаються кліше. З металевих рядків, які виготовили в набірному цеху, і з кліше збирають, або, як кажуть друкарі, верстають металеві сторінки. Потім ці сторінки надходять у друкарський цех. Спеціальні друкарські машини самі накладають на металеві сторінки тонкий шар фарби, аркуші паперу та роблять на них відбитки. Друкують машини дуже швидко і не одну, а зразу 16 сторінок.

Останній цех, в який потрапляє майбутня книга, - палітурний. У ньому тех. Працюють машини. Одні складають великі аркуші в зошити, інші зшивають їх у книгу, терті роблять обкладинки. Готові книги надходять до магазинів, бібліотек.

БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

для учнів 7 класу

Тема уроків: “Читати все не варто, читати потрібно лише те, що відповідає на запитання, які вникають” (Л.М. Толстой).

(Як вибрати необхідну книгу. Бібліографія і анотація до книги).

Мета уроків: повідомити учням про вихідні дані книги; вчити орієнтуватися в бібліотеці; розвивати вміння вибирати необхідну книгу; виховувати любов до читання.

Методичні рекомендації до уроків.

Навчити учнів орієнтуватися у книжковому світі; вміти вибирати необхідну і цікаву книгу – це, мабуть, одне з перших завдань, що стоять і перед працівником бібліотеки, і перед учителем-словесником.

Важливо повідомити учням, що всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках – і шмуцтитул, і фронтиспіс. На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника, назву видавництва, місце і рік видання, вказують для кого Овна призначена. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу друкують анотацію – короткий зміст книги.

Шмуцтитул – це окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини).

Фронтиспіс – це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це можу бути також і портрет автора або головного героя твору.

Є в книзі й вихідні дані. Це паспорт книги. Тут можна знайти ім'я та по батькові автора, його прізвище, прізвища видатних працівників, які доклали рук і вміння до створення книги (редактор, художній редактор, технічний редактор, коректор, відповідальний за випуск). Тут знайдемо, коли книжку здано до набору в друкарю, коректор, відповідальний за випуск). Тут знайдемо, коли книжку здано до набору в друкарню і коли її почали друкувати, який її форма, тираж та ціна, а також – адреса поліграфічного підприємства, де виготовляли книгу.

Анотація до книги, зазвичай,