Тяжко тому жити нема відпочинку

Хто добре працює а нічого не робити

Дуже часто працюю із деформованими текстами та реченнями.

З. Опадають, повільно, листочки, дерев, вирій, у, відлітають птахи, готуються, зими, до звірі.

Розкласти частини тексту відповідно до розвитку подій.

Незабаром лапка загоїлась. І білочку віднесли до лісу.

Школярі знайшли в лісі білочку.

У неї була зламана лапка. Діти поселили звірка в живому куточку, доглядали його.

Методичний бік уроку сьогодні має передбачати й значний розвиток та використання самостійності учнів.

Одна з вимог життя до школи є формування школяра, як активної самодостатньої творчої особистості. В одній із праць В. Сухомлинський відзначив: “Все що учень може взяти сам, не можна йому давати”. Він вважав, що вчителеві треба створювати на уроці ситуації, в яких учень переконувався б у тому, що покладатися можна тільки на власні сили, на свою працю. Хай за урок учень зробить менше, але цілком самостійно. Труднощі у навчанні, невдачі школяр має вчитися долати самостійно. На уроці, вважав В. Сухомлинський, треба лише заохочувати ініціативу учнів, давати їм змогу в деяких випадках самостійно вибирати шляхи оволодіння матеріалом. Характерною ознакою розвивального навчання є словесне, колірно-графічне і предметно виражене образотворення. Повністю задіюються засоби комплексного впливу на учнів: природа, мистецтво, казка.

Слід відзначити, що казка, поряд з іншими видами творчої діяльності (складання ребусів, загадок, приказок, чайнвордів, віршиків) розвиває мислення. Вчить думати, спостерігати, бачити, збагачує словниковий запас, сприяє формуванню творчої особистості молодших школярів.

Отже, розвивальне навчання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності.

Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.