Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, ва тому числі культурно-гігієнічні, приносять людині велику користь на протязі всього життя.

Культуру споживання їжі часто відносять до гігієнічних навичок. Але її значення не тільки у виконанні фізичних потреб. Вона має і етичний аспект – адже поведінка за столом базується на повазі до сидячого поруч, а також до тих, хто приготував їжу.

З дошкільного віку діти повинні засвоїти певні правила: не можна класти лікті на стіл під час їди; їсти треба з закритим ротом, не поспішаючи, старанно пережовуючи їжу; бережливо відноситись до хліба та інших продуктів харчування; правильно користуватись столовими приладами. Оволодіння культурою споживання їжі – нелегка для дошкільнят справа, але здійснювати формування цих навичок необхідно, треба добиватись, щоб діти їли із задоволенням, апетитом і охайно.

Однією із задач виховання дітей першої молодшої групи – формування у них передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти третього року життя, які тільки що прийшли в дитячий садок, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володінням різними навичками і тільки починають звикати до нової для них обстановки. Звідси – особливе значення в роботі з малятами набуває індивідуальний підхід до кожної дитини.

Перш за все педагогу необхідно досягти довір’я дитини, тому що рішаючим методом виховання малят є безпосереднє спілкування з ними вихователя.

Створення (умов) передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по кількох напрямках. Один із них – формування уміння гратись і займатись справами, споживати їжу, спати під час тихої ї години, одіватись, вмиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі.

При цьому в дітей розвивається почуття колективізму. Не менше важливо прищеплювати інтерес до трудових дій дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше – і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання бережливого відношення до іграшок і речей, уміння побороти невеликі труднощі і доводити діло до кінця, почуття вдячності за турботу і догляд, почуття симпатії, дружелюбства до дітей і дорослих – все це основі програмні напрямки педагогічної роботи вихователя дитячого садка.

Важливим завданням у роботі з дітьми є виховання культурно-гігієнічних навичок – охайності, акуратності в побуті, навичок культури споживання їжі як невід’ємної частини культури поведінки.

Щоб полегшити дитині засвоєння нових навичок, необхідно зробити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. Це треба зробити тонко, не нав’язуючи, враховуючи вікову особливість дітей третього року життя – потяг до самостійності.

На протязі молодшого дошкільного віку дитина набуває навичок, оволодіння якими вимагає від неї певних зусиль.

Багаторазово повторюючись у різних режимних процесах “Такі дії, як самостійне одягання, причісування. Умивання і т.і., від яких дитина отримує радість; діти засвоюють, що і в якій послідовності треба робити.

Образ тих чи інших дій повинен скластися у свідомості дитини до того, як вона приступить до їх практичного здійснення. Тому спочатку треба показати необхідну дію, а потім вправляти у них дітей.

Треба пам’ятати ще одну важливу особливість формування навичок культурної поведінки у малят: по мірі оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати.

Малята перетворюють ці дії в гру. Вихователь спостерігаючи за цим, підключається до гри і направляє дії дитини на закріплення навички. Повторюючи таким чином прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

Другий також вельми ефективний спосіб 0- використання ігор (з лялькою, водою та ін.). Під час задоволення інтересу дитини, що з’явився, о нових для нього дій. При неодноразовому їх виконанні, навичка стає міцною. Такі ігри в той же час дозволяють дітям добиватись більш раціональних дій під час режимних процесів. Для закріплення навички треба також використовувати заохочення маляти за правильно виконане завдання.

Характер оцінки дій і поступків змінюється в залежності від підвищеного рівня закріплення у дітей навичок культури поведінки. Якщо спочатку зусилля дітей, направлені на самостійне виконання тих дій, постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то в подальшому до них треба відноситись, з одного боку, як до необхідного явища, а з іншого – оцінювати якість дій.

Ігрові прийоми, використані вихователем і викликаючи у дітей позитивні емоції, забезпечують більш високе сприйняття дитиною моральних правил поведінки. Педагог ненав’язливо виробляє інтелектуально-емоційне відношення дітей до конкретних правил суспільної поведінки, закріплює їх на практиці, викликає у малят потяг до доброзичних дій. При цьому процес виховання стає природнім, дитина н відчуває себе його об’єктом.

Для засвоєння дітьми прийомів одівання в гру можна включити і ляльок. В групі повинна бути велика лялька з підбором одягу.

Для засвоєння дітьми найбільш важливих правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценізації. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навичками кожною дитиною групи.

Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити зміст вимог в необхідній послідовності, але і зв’язати ці вимоги з конкретними вчинками маляти, що дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.

З переходом дітей у другу молодшу групу, програмні вимоги до виховання навичок культури поведінки, ускладнюються. У дітей на четвертому році життя продовжують формувати самостійність, вміння переборювати невеликі труднощі. Ставляться більш