Плануючи роботу, педагог особливу увагу приділяє формуванню таких якостей особистості, як чуйність, уважність, передбачливість, тактовність, які допомагають дитині бачити і розрізняти стан людини, вирішити, як потрібно поступити в кожному конкретному випадку, щоб не причинити оточуючим неприємностей.

Рівень розвитку дітей четвертого року життя дозволяє дещо підвищити програмні вимоги до морально направлених ігор-занять, ігор-вправ, інсценізацій. Тепер вони будуються так, щоб кожна попередня вправа спиталась на досвід дітей, набутий раніше. Таким чином забезпечується більш швидке і міцне засвоєння навичок.

Принципом проведення ігор стає більш широкий і комплексний вплив на свідомість і моральні почуття дітей, а також надати можливість їм вправлятись у здійсненні потрібних дій, вчинків. Поступово дітям надається все більше самостійності, пропускаючи показ дій, складається можливість для самостійних вправ з культури поведінки.

Щоб досягти єдності між уявленнями про те, як треба себе вести, і конкретною поведінкою дитини, треба широко використовувати вправи ігрового характеру. Дорослий, використовуючи різні засоби і форми роботи, повинен тонко і ненав’язливо, але постійно збуджувати дітей додій до того часу, поки вони не звикнуть самостійно виконувати роботу.

Вправи по виконанню дій за зразком вихователя – своєрідне і необхідне ля формування навички тренування поведінки дітей.

Поступово ігрові вправи і завдання треба ускладнювати, демонструючи дії в комплексі.

Після проведення ігор, занять, вправ на тему “Підтримання порядку” діти гостріше помічають безпорядок.

Вихователь продовжує виховувати у дітей почуття любові, поваги до близьких. Не четвертому році життя вже можна поставити більш складну виховну задачу. Тепер вихователь намагається допомогти дитині осмислити своє відношення до мами, тата, бабусі. Тут можна провести такі заняття “Наші мами”, “Наші добрі поступки”.

Діти п’ятого року життя спостережливі, активні. Їхні інтереси стають різносторонніми. Збільшується об’єм знань, розширюється можливість знайомства дітей з явищами суспільного життя.

Поєднання керівництва практичні повсякденно самостійно діяльності дітей в дитячому садку і дома із залученням їх уваги до праці дорослих, суспільному значенню цієї праці, допомагають успішному вирішенню завдань виховання, поваги до старших, культури спілкування з ними.

Хороший засіб для цього – правильне відображення таких дій в заняттях та іграх: “Чим можна порадувати маму” і ін.

Нового якісного рівня досягають на даному віковому рівні ігри. Діти розвивають сюжети ігор в “сім’ю”, “дитячий садок”, “пошту”, “магазин”, відображаючи отриманий в процесі спостереження, досвід. Створюючи умови для ігор і керуючись ними, вихователь турбується про те, щоб їх зміст і сам хід гри носили виховуючий характер.

Устремління дітей до копіювання. Їх зростаюча активність робить особливо важливою повсякденну виховну роботу з дітьми. Посилюються вимоги од культури педагога, а також обов’язкового виконання самими дітьми вимог і правил культури поведінки. Збільшується роль вправ, наочного показу зразків культури поведінки в різних ситуаціях. Такий показ дає можливість вихователю своєчасно попередити конфлікти, закріпити позитивні сторони взаємовідносин дітей. Не менш важливо, звичайно, що показ і пояснення до нього роблять зрозумілими для дітей мотиви дій.

Вихователю важливо своєчасно показати чи пояснити спосіб правильної поведінки.

Найважливішим педагогічним завданням у середній групі є виховання бережливого відношення до іграшок, предметів, матеріалів для саморобок, навчальних посібників. Суттєву роль при цьому грають підбір іграшок для відтворення. Культура їх зберігання і користування ними.

Важливо також потурбуватись про обладнання ігрових куточків для різноманітної трудової діяльності дітей. Педагогічні завдання в середній групі дитячого садка з найбільшою повторною і ефективністю дозволяють вирішити сюжетно-рольові ігри, а також спеціально направлені ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценіровки, котрі включаються в педагогічний процес поряд з іншими засобами і методами виховання. Висока емоційність дітей даного віку дозволяє педагогу легко викликати їх інтерес до правил культурної поведінки, якщо він уміло зв’яже ці правила з тими конкретними ситуаціями і поступками, які мають місце в житті групи.

Одночасно з подібними іграми вихователь кожного дня в побуті, в режимних процесах спрямовує зусилля на формування у дітей інтересу до однолітків, побуджуючи у них проявлення доброзичливості, турботу про тих, хто поруч. В середній групі нове значення набуває виховання культури трудової діяльності, де формується відповідальність за доручену справу, розуміння значення результатів своєї праці для інших. У другій половині року під керівництвом вихователя вводяться чергування. Хорошою підготовкою для нього можуть служити ігри-вправи, наприклад, “Ми чергуємо в їдальні”.

Виховання культури поведінки ускладнюється тим, що ставлячи дітям нові вимоги, педагог повинен постійно закріплювати уже сформовані в молодших групах навички, уміння.

З цією ціллю можна активно використовувати репродукції картин, фотографії, малюки.

Свідоцтвом міцного засвоєння навичок міцного засвоєння навичок і звичок культури поведінки може служити аналіз записів у щоденнику. Якщо записи у ньому свідчать, що в поведінці дітей н спостерігається розриву між засвоєними знаннями про те, як треба вести себе, і їх поведінкою в подібних ситуаціях, значить, навичка і звички культури поведінки наданому етапі засвоєні дитиною досить добре.

У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємовідносини, звичку гратись і спільно працювати, уміння підкоритись вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки.

Головним в ціле направленій виховній діяльності педагога не щаблі старшого дошкільного віку, продовжує залишатись організація життя та діяльності дитини. Разом з тим виникає необхідність систематизації тих уяв про норми поведінки, які він придбав на протязі всього попереднього періоду.

Ефективним методом уточнення