і систематизації моральних уявлень старших дошкільників є етична бесіда. Головна мета етичної бесіди полягає в тому, щоб сформувати у дитини моральні мотиви поведінки, якими б вона могла користуватись у своїх проступках.
Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що у цьому віці поступово проходить перехід від сприймання змісту окремих поступків (добре – погано) до узагальнених понять про хорошу поведінку.
В цьому віці дитина уже в змозі оцінювати свою поведінку і оточуючих.
Включаючи в життя дітей нові правила, вихователю необхідно постійно слідкувати за обов’язковим їх виконанням.
Для розв’язання програмових задач виховання культури поведінки в громадських місцях можуть бути використані ігри-вправи: “Ми їдемо є транспорті”.
У старшій групі вихователь повинен приділяти багато уваги удосконаленню навичок особистої охайності, акуратності, культури споживання їжі. Показником їхнього засвоєння ж постійне скорочення часу, який діти витрачають на виконання гігієнічних процедур, якість їх виконання. Самостійність.
Треба своєчасно потурбуватись про правильну орієнтацію дітей в найближчому оточенні. Дитина повинна знати свою домашню адресу, бути знайомою з основними правилами дорожнього руху та ін. Тут можна використати ігри-вправи, як “Наша вулиця”.
Перед переходом у підготовку групу у вихованні моральної поведінки необхідно зробити суттєвий акцент на прищеплення більш глибокого інтересу дітей до своєї товаришів, їх людських якостей, їхніх захоплень, Це важливо і для розширення кругозору дітей, і у вихованому процесі культури поведінки.
Основним завданням морального виховання дошкільням підготовчої групи є перш за все закріплення, поглиблення і розширення всього того, що вони придбали за весь час перебуванні в дитячому садку.
Особливо увага вихователя повинна бути спрямована на виховання потреб у виконанні правил особистої гігієни і в природній взаємодопомозі дітей в різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей і культури поведінки.
Завдання виховання культури поведінки вирішуються на основі цілеспрямованого відбору методів і прийомів, найбільш вдалого їх поєднання, які забезпечують взаємозв’язок навчально-пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників. Необхідно враховувати, як на поведінці дітей відображаються їхні враження, які отримують в результаті спостережень різних життєвих ситуацій. Тому особливе значення набувають індивідуальні бесіди і групові етичні бесіди; а також ігри-інсценізації, ігри-вправи. Доповнюючи один одного, вони дозволяють формувати моральний світ старшого дошкільника, соціальне спрямування його поведінки.
Використовуючи морально спрямовані методи виховання, педагог формує етичні поняття, культуру поведінки у громадських місцях, культуру взаємовідносин, культуру пам’ятати, що в підготовчій групі не втрачають своєї значимості ігрові прийоми, включені в виховний процес, в поєднанні з етичними бесідами , педагог ненав’язливо розкриває перед дітьми наочні зразки щоденного спілкування.
Важливо також, щоб морально спрямовані заняття, бесіди складались не тільки з правил етикету, але й з цікавих практичних вправ з культури спілкування. Тоді можна ефективно впливати на внутрішній світ дитини.
Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів поведінки підвищується, якщо педагог встановлює органічні зв’язки між різноманітними видами дитячої діяльності.
Вихователю. Важливо також постійно вести записи спостережень про вчинки дітей.
Зв’язок між різними напрямами виховного процесу треба намітити і прослідкувати в різноманітних варіантах з використанням всього комплексу методів, засобів, прийомів. Продумане використання багатоваріантних зв’язків дозволяє “червоною ниткою” провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ознайомленням з навколишньою дійсністю, ігри, конструкторський, образотворчий, музичний та інші види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв’язку виховного процесу самостійна діяльність.
Виховання культури поведінки спрямоване на виклик у дитини до максимальної самостійності у виконанні правил особистої гігієни, щоб навички і вміння особистої охайності, акуратності, культури споживання їжі переросли у потребу. При цьому вихователь повинен неодноразово підкреслювати соціальне значення правил акуратності: їх виконання це признак поваги до близьких, знайомих і взагалі до оточуючих.
На закріплення культурно-гігієнічних навичок і звичок спрямовані деякі ігри-заняття, ігри-вправи. В залежності від їх конкретного змісту засвоюються різноманітні правила чи їх поєднання, наприклад: слідкуй за чистотою костюма, взуття, головного убору, мий руки перед їдою і після забруднення, правильно користуйся носовою хустинкою; слідкуй за зачіскою; знай розміщення речей, клади їх завжди на своє місце...
Вихователь планує декілька занять на тему “Мій день дома”, в яких розкривається значення режиму дня для дитини.
Вихованець дитячого садка повинен бути завжди охайним, акуратним, чистим, підтягнутим – це вже він знає, принаймні, з чотирьох років. Тепер він, в недалекому майбутньому – школяр, повинне усвідомити, що це – природно і обов’язкова вимога суспільства до кожної людини. Тепер все це дитина повинна виконувати у швидкому темпі, повинна знати, як треба одітися у відповідності з сезоном, погодою. Набуті в дитячому садку такі навички – одна із основ самостійності під час навчання в школі.
Перевірити як засвоєні дітьми правила акуратності, можна під час вечора розваг. В одному із атракціонів, наприклад, дітям пропонують одне із завдань: хто швидше і охайніше збереться в школу взимку чи восени, тобто збере все необхідне для школи в портфель і вдінеться швидко, охайно і по сезону. Приймають участь у змаганні двоє або троє дітей.
Необхідність узагальнень моральних понять у дітей підготовчої групи зумовлена також і переходом дитини в школу, тими вимогами, які в найближчому майбутньому вимагатиме школа. Ці вимоги будуть у вигляді узагальнених правил “Веди добре себе на уроці”, “Зразково поводь себе на вулиці”, “Будь чистим і охайним”, “Дотримайся розпорядку дня”. У вирішенні цих завдань допоможуть бесіди, зміст яких допомагає виховувати у дітей почуття справедливості, відповідальності за результати своїх вчинків.
Значну частину бесід з дітьми треба присвятити питанням виховання культури спілкування.
Темою таких бесід можуть бути реальні вчинки дітей, які спостерігав