Доцільно також давати дітям різні доручення. Виконуючи їх, діти вправляються у ввічливості вертання: тут, як ніде, проявляється самоконтроль дитини.

Виховання культури поведінки у дошкільника не можливе тільки в межах дитячого садочка. Воно передбачає обов’язковий зв’язок з вихованням дітей у сім’ї координацію зусиль педагога і батьків. З цією ціллю використовуються загальні і групові батьківські збори, консультації, відвідування педагогом сімей своїх вихованців.

Процес морального виховання батьки можуть побачити і безпосередньо в дитячому садку – для цього організуються “Дні відкритих дверей”.

Але в той же час треба знати, що батьки не повинні переносити методи виховання дитячого садка в сім’ю. Специфіка сімейного виховання зберігається. Вихователь планує відвідати більшість сімей до початку навчального року або на протязі першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі. Це дає можливість вивчити умови життя дітей дома, виявити особливості виховання і поведінку дітей в кожній сім’ї, рівень вихованості; виявити рівень педагогічної культури батьків; враховуючи особливості кожної сім’ї, спланувати конкретний зміст роботи з нею.

В роздягальні бажано оформити стенд для батьків, де було б в наочній формі розкрито питання виховання культури поведінки – її значення. Суть, необхідність, а також реальні можливості дітей.

Здійснити дійову педагогічну допомогу сім’ї можна і шляхом узагальнення і розповсюдження позитивного досвіду сімейного виховання.

Отже, вихователь веде з батьками роботу у трьох напрямках. По-перше, він вивчає досвід сімейного виховання і враховує всі його досягнення і недоліки у своїй педагогічній діяльності. По-друге, він здійснює дійову допомогу батькам у вихованні дітей. І по-третє, координує роботу з дітьми дитячого садка і батьків. Органічна злагодженість у роботі дитячого садка і сім’ї – один із найважливіших принципів повноцінного виховання дітей.

Отже, процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і своєчасне застосування педагогом багатого арсеналу різноманітних методів. Необхідна також “рухливість” засобів виховання, їхнє постійне коригування. Педагог повинне уважно слідкувати за тим, як кожний із його вихованців сприймає виховний вплив. Потрібно якомога раніше визначити рівень морального виховання кожного із дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини відповідні їй особистості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі у засвоєнні навичок культури поведінки. Це, в своє чергу, служить основою для оцінювання динаміки розвитку дитини і коригуванню майбутнього процесу виховання.

Виховання позитивних потреб і мотивів

поведінки і діяльності у розумово відсталих дітей

Потреби і мотиви у розумово відсталих дітей не формуються спонтанно, а тільки завдяки корекційно-виховній роботі.

Для формування позитивних мотивів поведін-ки і діяльності необхідно соціальне значущі дальні цілі... дробити на ряд ближніх підпорядкованих ці-лей, які можуть бути зрозумілими і прийнятими ро-зумово відсталими учнями як значущі мотиви... Сут-тєву роль відіграє усвідомлення учнями суспільної значущості результату діяльності, в якій формують-ся ці мотиви. Так, наприклад, учням 8 класу допо-міжної школи спочатку давали завдання вирізати геометричні фігури з метою перевірки навичок робо-ти. Іншим разом учням пропонували цю саму роботу з метою виготовлення наочного матеріалу для мо-лодших школярів. У другому випадку підлітки відповідальніше ставились до цього завдання.

Дослідження І.П.Ушакової присвячені визна-ченню рівнів ставлення учнів допоміжної школи до навчальної діяльності. Низький рівень... автор харак-теризує як загалом позитивне, але неусвідомлене ставлення, яке спонукається виключно лише впли-вом вчителя. Цей рівень обумовлений ближніми, обмеженими мотивами. При середньому рівні це ставлення, залишаючись вимушеним, виступає як елементарне усвідомлення обов'язків школяра... При високому рівні - відношення до навчальної діяльно-сті складається не лише під впливом зовнішніх чин-ників, але й на основі інтересу до навчальних пред-метів, прагнення до знань як до суспільне значущої та необхідної умови майбутньої діяльності. Для більшості учнів допоміжної школи характерним є низький та середній рівні ставлення до навчальної діяльності. При відповідній виховній роботі в стар-ших класах з'являється високий рівень ставлення до цього виду діяльності.

Розвитку суспільної активності, самостійності як рис особистості розумово відсталих дітей сприяє організація практичних суспільне значущих справ, які викликають у школярів інтерес та позитивні емоційні реакції.

Наступною умовою успішності виховання суспі-льне значущих мотивів можна вважати орієнтацію дітей на самостійний пошук шляхів виконання за-вдань. При цьому педагог допомагає усвідомити школярам суспільну значущість доручення.

Важливим фактором формування соціальних потреб та мотивів в учнів допоміжної школи є вихо-вання у них позитивних звичок поведінки. Врахову-ючи схильність розумове відсталих дітей до насліду-вання, можна припустити, що формування позитив-них звичок у тих членів колективу, які користують-ся симпатією у більшості однолітків, є особливо зна-чущим... Першим методичним правилом формування корисних звичок є врахування залежності їх вихо-вання від результату дії. Якщо результат дії викли-кає задоволення у розумове відсталої дитини, то во-на буде прагнути до повторення цієї дії... І навпаки, якщо вихователь не хоче, щоб певна дія закріпилася як звичка, не можна допускати, щоб завдяки цій дії дитина одержувала задоволення (С.Я.Рубінштейн). Роль позитивних підкріплень особливо велика на перших етапах формування звичок у розумове від-сталої дитини, оскільки її переживання сильніші, ніж у дитини з нормальним інтелектом. Позитивним або негативним підкріпленням може бути та чи інша реакція однолітків на вчинки учня..., що необхідно враховувати у корекційній роботі.

Важливим принципом формування в учнів старших класів допоміжної школи моральних понять Т.Є.Саксонова вважає створення "ситуації активного пізнання моральних норм". У її дослідженні учні