перевірка і контроль знань – це перевірка знань для даного учня, яка передбачає х оцінку тільки по результатах його особистої навчальної діяльності. Максимально враховуються індивідуальні особливості учня;

перевірка і оцінка навичок повинна бути об’єктивна, вимоглива, без помітних викривлень істинної картини знань; вмінь учнів. Навіть при доброзичливім до них ставленні більшість учнів хвилюються і показують результати, нижчі ніж можуть і це важко врахувати під час оцінювання. Недопустимим є виставлення оцінки по принципу: слабому учневі рука не піднімається ставити високі оцінки, а відміннику – низькі.

перевірка і оцінювання повинні бути систематичними, регулярними на протязі всього часу навчання школяра у навчальному році;

не можна ставити оцінку, яка виступає покаранням за незадовільну поведінку на уроці, несумлінне ставлення до навчання.

Не можна виставляти погану оцінку учневі. Який відстоює свою точку зору, навіть якщо вона невірна. Не можна виставляти низьку оцінку учневі, якщо він працював, але не зумів виконати завдання вчителя, бо це підриває віру в успіх і різко знижує цікавість до предмету. Оцінка не може служити засобом покарання.

І. Оцінки і оціночні судження (відмітки) є невід’ємним складова частина навчального процесу.

1. Без оцінки кожний процес засвоєння неможливий.

Величезний досвід багатьох поколінь вчителів і основні положення дидактичних говорять про те, що якщо хочеш привити солідні знання і вміння, то на знаннях необхідно здійснювати їх перевірку і оцінку. Основні закономірності дидактичних функцій говорять про те, що будь який відносно самостійний етап засвоєння навчального матеріалу включає дотримання слідуючи моментів педагогічного управління. Стимулювання учня до активної роботи педагогічного управління: стимулювання учня до активної роботи, робота над новим матеріалом або вправного, їх застосування, повторення, систематизація, перевірка і оцінка.

Всі ці елементи зовсім не обов’язково застосовувати на кожному уроці. Вони можуть включати певний об’єм матеріалу, взаємно переплітатись змінювати взаємозв’язок (перш за все це відноситься до застосування, вправ і систематизації), послідовність, але без їх використання не можна чекати добрих результатів навчання. Це в першу чергу буде мати негативний вплив на слабких учнів. Не раз ставиться такий експеримент: в двох однакових по успішності групах школярів заняття ведуться однаково. Але в одній з них здійснюється систематичний контроль і оцінка знань, а в другій – ні. І ось результат: в першій групі успішність значно вища. Потім роблять навпаки. І той же результат: тепер успішність краще в другій половині.

2. Оцінки необхідні тому, що вони стимулюють не тільки успішність, але й інші якості дітей.

Бажання одержати добрі оцінки неправильно розглядати як кар’єризм. Вчитель повинен засобом оцінки привити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого. Засобом оцінки учитель виховує школярів, впливає на їх відношення до навчання, працездатність і вимогливість до себе. Він розвиває, якщо робити це правильно, їх увагу, наполегливість і старанність, дозволяє дійсно оцінити свою успішність і успішність інших, виховує в належній мірі їх самооцінку, самосвідомість і скромність, формує мотивацію школярів. Будь-яка оцінка, яку учень рахує справедливою, неважно позитивна вона чи негативна, стає стимулом його діяльності і поведінки в майбутньому.

3. Оцінки вчителя мають великий вплив на взаємовідносини вчителя і учня.

Якість результатів навчання виховання залежать не тільки від введення нового матеріалу і організації його засвоєння, але і від соціальних відношень між вчителем і учнями:

Значимість взаємовідносин між учителем і учнями на заняттях росте. Вчителі, які найбільш успішно працюють, явно відрізняються в даний час від інших притягуючою силою своєї особистості, у них складаються кращі взаємовідносини з учнями.

Серед деяких ознак, що характеризують роботу вчителів, які досягли найбільших успіхів у справі навчання і виховання, були слідуючи дві послідовно перевірялось і оцінювалось; уміло використовувались оцінки і відмітки з метою розвитку особистості учнів.

Сьогодні учні середніх і старших класів ждуть від хорошого учителя перш за все, щоб він розумів їх і їх проблеми і, разом з тим, був строгий, міг за себе постояти, був послідовним і справедливим.

4. Контроль і оцінка служать справі підготовки до життя.

Суспільні судження і оцінки, моральні стимули сприймаються все більш серйозно. Кожний із нас знає по своїй роботі, що оцінки можуть вдохновляти або бути перешкодою в залежності від того, чи сприймаються вони як справедливі, чи ні я як до них відносяться. Від учнів вимагається крайньо висока увага і зібраність, працездатність і активність, прикладання всіх фізичних і душевних сил. Із-за невпевненості (чи зможуть вони справитись з усіма цими вимогами) виникає напруженість. Коли виникає почуття, що маєш якісь упущення в навчанні, то появляються муки совісті, в результаті яких народжуються добрі наміри. Оцінки стимулюють успішність. Правда, є справедливим і те, що (перш за все в учнів, яким навчання дається нелегко) можуть появлятись стреси і страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки „самих по собі” і не від методів, які використовуються. Не існує таких методів, які би самі по собі були добрі або погані. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах вони застосовуються. Якщо перевірки і оцінки використовуються правильно, то вони спонукають учнів проявити себе на ділі, що по крайній мірі по двох причинах дуже важливо з педагогічної точки зору:

властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності і в таких умовах, коли на них падає найбільше навантаження. Крім знань, що контролюються, і можливостей, сюди відносяться також готовність і здатність повністю викластись