чином, готуючись до твору, учні «знаходять» нові для себе слова; осмислюють їх лексичне значення. І тільки після такої творчої підготовки, вдумливої роботи над словом, над заданою темою діти по-чинають писати твір на чернетці. Важливо, щоб кожний учень старанно працював над твором, добираючи потрібні слова і роблячи усілякі ви-правлення. Лише за таких умов учень вироблятиме в собі вимогливість і розвиватиме культуру писемного мовлення. Звичайно, учень відразу не напише хорошу роботу. Згадаймо слова В.О.Сухомлинського про те, що творчість не приходить до дітей просто з натхнення. Творчості треба навчати. Дитина лише тоді складе твір, коли вона почує його від учителя і матиме як зразок. Тому ніяк не зайвим буде наприкінці підго-товчої роботи зачитати кілька невеличких творів.
Лише після детальної підготовчої роботи учні справляться із завдан-ням, виявлять уміння оперувати словом, потрібними художніми засоба-ми. Для прикладу наведу твір Олексія М.
Зійшло сонечко
Над нашим прекрасним трудовим містом зійшло мирне осіннє сонечко. Якось по-особливому ласкаво посміхнулося, і враз усе посвітлішало, повеселіло. Грайливо блиснув сонячний промінь у краплинах роси на пелюстках вересневих квітів, підморгнув золотаво у скельцях ледь помітних на ставку хвиль, і все відразу стало якимось чарівним і казковим. А легесенький вітерець обережно торкнувся ніжних гілочок стрункої берізки, і на ній забриніли багряні листочки. Розлилась повсюди музика веселого осіннього дня — над верховіттям дерев, високими будинками, над річкою і колгоспними ланами. На городах скриплять вози під вагою дорідної картоплі, буряків та гарбузів. А на ланах гудуть потужні машини — то вони везуть зібраний урожай. Скрізь лунає дзвінка пісня праці й щастя. І здійнялась вона високо в небо. Здається, до самого сонця лине ота прекрасна мелодія початку трудового дня...
На одному з наступних уроків обов'язково аналізуємо виконану роботу, навчаємо кожного творчо опрацьовувати допущені помилки, сти-лістичні неточності у побудові речень. Головне, щоб допущені помилки не залишились поза увагою. Вимагаю також, щоб учень не тільки са-мостійно виправив помилки у складанні твору, а й порівняв свою робо-ту з роботою інших учнів, зробив певні висновки. Крім того, аналізуючи твори п'ятикласників, обов'язково зачитую кілька кращих творів, визна-чених самими ж учнями. Доречним буде обговорення творів за окреми-ми частинами. Діти повинні зрозуміти, що вміння красиво передати зміст і певний образ насамперед залежить від правильного використання слова в реченні, від зв'язку його з іншими словами.
Виписую речення з твору Оленки Т. «Зійшло сонечко» на дошку:
Як весело влітку гуляти вулицею з подругами на яскравому сонечку в м'яча.
Пропоную кожному самостійно опрацювати записане речення, ос-мислити його зміст, знайти допущену помилку і записати речення пра-вильно. Здається, що завдання елементарне, але п'ятикласники не од-разу знаходять стилістичну невправність «гуляти вулицею», «на яскра-вому сонечку в м'яча». Учні виконують невелику творчу роботу: до діє-слова гуляти дібрати іменники, які потребують місцевого відмінка. Те-пер Оленка Т. пише:
гуляти на вулиці; гуляти на подвір'ї; гуляти на галявині; гуляти біля хати; гуля-ти на майданчику. Гуляти на дорозі небезпечно.
Вона перебудувала речення, глибоко осмисливши і його зміст, і пра-вила вживання потрібних слів:
Як весело гуляти з подругами на вулиці в м'яча, коли яскраво світить мирне сонечко.
Таким чином, навчаючи учнів правильно будувати речення за смис-ловим зв'язком — ми не тільки збагачуємо їхню лексику, а, передусім, розвиваємо мислення і культуру мовлення учнів. Це складний і досить тривалий процес, що потребує систематичності і послідовності в роботі. Вивчаючи з учнями будь-яку тему, вчителеві слід на яскравих при-кладах окремих словосполучень і речень пояснювати, що в нашій мові всі слова становлять єдину систему. У мові слів значно менше, ніж по-нять. Саме тому й виникає у мовленні багатозначність слова, яку учень повинен знати й відчувати.
Не слід учителеві шукати якісь особливі прийоми, методи, щоб роз-вивати в учнів мислення і культуру мовлення. Найпростіші вправи мож-на давати так, щоб вони спонукали до осмисленості виконуваної робо-ти. Наприклад, після засвоєння учнями відокремлених уточнюючих чле-нів речення у восьмому класі, пропоную самостійно скласти чотири ре-чення, де б запропоновані словосполучення були уточнюючими члена-ми. Речення мають бути про працю людини, про наш рідний край. На дошці записуємо словосполучення:
Лівий берег річки Прут.
Трудові руки робітника й хлібороба
Красується колосом нива.
Таке завдання потребує від учня зосередженості і вдумливості: у простоті завдання — деталь складності, яка і є рушійною силою мис-лення. Подані словосполучення слід використати не в будь-якому речен-ні, а в реченні про свій рідний край і працю його людей. За такої орга-нізації навіть найслабший у навчанні учень буде працювати.
Виконана робота — наслідок напруженого мислення і творчих зусиль учня. Здається, звичайна вправа, але вона спонукає мислити на по-дану тему, самостійно аналізувати, оцінювати певні явища з власної життєвої позиції. Звичайно, робота такого плану забирає чимало на-вчального часу, проте доцільність її очевидна.
