Центральна ланка в складанні плану — вміння визна-чити основну думку, яка в художніх творах нерідко гли-боко прихована, отже, дітям виділити її нелегко. Як же привчити молодших школярів визначати основну думку в прочитаному? Дуже поступово, розкладаючи це вміння на ряд простіших. Для цього потрібно навчити дітей ста-вити два основні запитання до тексту: «Про що тут розпо-відається?» і «Як про це розповідається?» Бажано спря-мувати вихованців на виділення трьох основних думок: що було на початку оповідання, що — потім, чим воно закінчилося.

Учителі добре знають, як важко молодшим школя-рам готувати стислий переказ прочитаного. Це пояс-нюється тим, що багатьом легше переказати дослівно, німі виконати складну аналітичну роботу — адже треба зв'язати в один ланцюг основну думку кожної частини твору.

Сприяє цьому прийом, що дістав у методиці не зовсім звичну назву,— сортування матеріалу. Мається на увазі, що діти, працюючи над текстом, виконують аналітичні завдання. Наприклад, такі: прочитай і знайди те, що тобі незрозуміле; що тебе вразило; що найбільше сподо-балось; про що дізнався вперше, про що знаєш більше, ніж у тексті; подумай, без якого речення уривок буде незрозумілим; які слова в цій частині тексту найваж-ливіші й чому. Отже, замість бездумного перечитування відбувається читання з аналізом, тому діти сприймають текст не суцільно, а усвідомлюють його елементи, що є необхідною передумовою виділення основної думки і складання плану.

Як пояснити дітям, що таке основне, істотне? Без істот-ного предмет або явище не можуть існувати. Це те, що обов'язково йому належить. Так, море — завжди неосяж-не й солоне, берізка — білокора, зима — холодна... Отже, кожний об'єкт (слово, речення, задача) має свої певні оз-наки, за якими він розпізнається і які можуть бути обов'язковими для одного об'єкта й необов'язковими для іншого.

Складаючи план, діти також мають усвідомити, що вар-то не придумувати будь-яку назву або брати перше-ліпше речення з уривка і вважати його пунктом плану, а насампе-ред поміркувати, яку думку хотів передати письменник.

Якщо узагальнити вимоги до складання плану (між іншим, вони не втрачають свого значення протягом усьо-го періоду навчання), їх буде три: 1) до плану слід вноси-ти тільки основну думку; 2) усі пункти повинні бути тісно пов'язані за змістом; 3) чітке формулювання пунктів.

Планування має бути для учня керівництвом до певної послідовності дій. Тому, якщо план продуманий (або запи-саний), то слід вчити дітей міркувати і працювати за ним. Добрим засобом, який унаочнює об'єктивну потребу в планомірних діях, є самостійна робота учнів за техноло-гічними картками на уроках трудового навчання.